Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Панюков Віктор Порфирович

Ф
Віктор Панюков
Особисті дані
Народження 24 березня 1918(1918-03-24)
  Баку
Смерть 11 листопада 1972(1972-11-11) (54 роки)
  Тбілісі
Зріст 173 см
Громадянство  СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція нападник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1938–1939  «Локомотив» (Тбілісі) 28 (12)
1940–1952  «Динамо» (Тбілісі) 194 (39)
1941  «Динамо» (Тбілісі) 8 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1956  «Нафтовик» (Баку) 5
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди
заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Віктор Порфирович Панюков (нар. 24 березня 1918, Баку — пом. 11 листопада 1972, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — радянський футболіст, нападник і півзахисник. Заслужений майстер спорту.

Спортивна кар'єра

На початку футбольної кар'єри виступав за п'ятигорський «Спартак» (1936), смоленські команди БЧА[1] (1937) і «Динамо» (1938). Протягом двох сезонів був гравцем «Локомотива» зі столиці Грузії. 1939 року «залізничники» завершили чемпіонат у «групі Б» на другій позиції, а Віктор Панюков став найрезультативнішим гравцем команди — 10 забитих м'ячів[2].

Своєю грою привернув увагу керівництва тбіліського «Динамо», кольори якого захищав до 1952 року. Універсальний гравець з широким діапазоном дій, володів потужним ударом. У першому сезоні «динамівці» стали віце-чемпіонами, а Панюков відразу став гравцем основного складу.

Продовжував виступати за грузинську команду і після війни. 1946 року грав у фіналі кубка СРСР проти московського «Спартака» (поразка 2:3). У чемпіонатах СРСР здобув дві срібні і три бронзові нагороди.

1948 року отримав почесне спортивне звання «Заслуженний майстер спорту» (разом з одноклубниками Григорієм Гагуа, Арчілом Кікнадзе і Сергієм Шудрою). На час завершення виступів, рекордсмен команди за кількістю проведених ігор в еліті радянського футболу — 194 матчі (39 голів).

1956 року очолював бакинський «Нафтовик» (п'яте місце у другій зоні «класу Б»)[3]. Працював тренером у батумському «Динамо» та юнацьких командах Тбілісі.

Досягнення

  • Другий призер чемпіонату СРСР (2): 1940, 1951
  • Третій призер чемпіонату СРСР (3): 1946, 1947, 1950
  • Фіналіст кубка СРСР (1): 1946

Статистика

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок
Ліга Ігри Голи Ігри Голи
1938 «Локомотив» Тб Д-1 6 2
1939 «Локомотив» Тб Д-2 22 10
1940 «Динамо» Тб Д-1 22 6
1941 «Динамо» Тб Д-1 8 6
1944 «Динамо» Тб 1 0
1945 «Динамо» Тб Д-1 17 6
1946 «Динамо» Тб Д-1 21 10 3 1
1947 «Динамо» Тб Д-1 24 4 2 0
1948 «Динамо» Тб Д-1 25 7 3 1
1949 «Динамо» Тб Д-1 28 5 3 1
1950 «Динамо» Тб Д-1 24 1 3 0
1951 «Динамо» Тб Д-1 23 0 2 0
1952 «Динамо» Тб Д-1 10 0
Усього за кар'єру Д-1 208 47 17 3
Д-2 22 10

Примітки

  1. Повна назва — Будинок Червоної Армії.
  2. Чемпіонат СРСР 1939 року («група Б»). «Історія та статистика українського футболу». Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 24 березня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  3. Чемпіонат СРСР 1956 року («клас Б»). «Історія та статистика українського футболу». Процитовано 24 березня 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya