Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Партія Шарія

Партія Шарія
рос. Партия Шария
логотип
Заснована / зареєстрована 6 червня 2019
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія Євроскептицизм, проросійський реваншизм, популізм, регіоналізм, путінізм, русофільство
Союзники, блоки ОПЗЖ, Віктор Медведчук, Андрій Портнов
Очільник партії Ольга Бондаренко[1]
Раніше: Антоніна Бєлоглазова
Кольори      червоний
Кількість членів 226 471 осіб[2]
Кількість депутатів у ВР[3]
0 / 422
Обласні ради та
рада м. Києва[4]
6 / 1780
Вебсторінка https://sharij.com.ua
Політика України
Політичні партії
Вибори

Партія Шарія (рос. Партия Шария) — заборонена проросійська[5] політична партія в Україні. Створена пропагандистом та колишнім журналістом Анатолієм Шарієм[6], який 2012 року втік з України, і продовжив вести проросійську пропаганду й пропагувати українофобію[ш 1]. За даними СБУ, відео Шарій знімає для дискредитації України в інтересах російських спецслужб.[20]

У різні періоди партію офіційно очолювали:[21] Антоніна Бєлоглазова, Анатолій Жила, Наталя Чекман, Ольга Шарій (Бондаренко) (керівник). Представниками партії були Алла Бондаренко та Олександр В'юник.[22]

За повідомленням українських ЗМІ, партія Шарія є проєктом іншої проросійської партії ОПЗЖ.[23] У серпні 2020 року ОПЗЖ обрали Партію Шарія як свого основного союзника на місцевих виборах в Україні 2020 року.[24] Під час передвиборчої кампанії, Партія Шарія займалася поширенням агітаційних матеріалів з картою України без Криму.[25]

19 березня 2022 року Радою нацбезпеки та оборони на час воєнного стану діяльність цієї політичної партії припинена[26].

16 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд заборонив діяльність цієї партії.[27]

6 вересня 2022 діяльність Партії Шарія в Україні була остаточно заборонена, про це повідомила пресслужба СБУ[28].

Історія

6 червня 2019 року Шарій оголосив про створення партії шляхом перереєстрації партії «Об'єднана Україна», створеної 18 лютого 2015 адвокатом Анатолієм Жилою[29][30]. Керівником партії стала Антоніна Бєлоглазова[1]. 9 червня 2019 пройшов з'їзд, на якому були висунуті кандидати в депутати на парламентських виборах 2019 року[31].

24 червня 2019 року партію зареєстрували у ЦВК[32]. ЦВК відмовила керівнику партії Шарію в реєстрації кандидатом в нардепи, адже він не виконав вимогу про перебування й проживання в Україні протягом 5 років перед виборами[33][34]. Верховний суд після розгляду скарги зобов'язав ЦВК продовжити розгляд документів Шарія, але не зобов'язував реєструвати[35].

2 липня 2019 року ЦВК зареєструвала Шарія кандидатом у депутати до Верховної ради[7][36][37]. Того ж дня на Майдані Незалежності в Києві зібралася акція протесту. Люди протестували проти реєстрації кандидатами Шарія й Андрія Клюєва[38].

3 липня ЦВК відмовила Шарію в реєстрації кандидатом в нардепи на підставі відповіді від СБУ. За даними СБУ, Шарій покинув межі України 24 січня 2012 року[39][40].

8 липня, після публікації на сайті вінницького видання «Вежа» новини про спалення невідомими вінницькими активістами агітаційних матеріалів партії Шарія, люди, пов'язані з партією, почали погрожувати головному редактору сайту Андрію Качору. Про це також повідомила громадська організація Інститут масової інформації[41][42]. 12 липня поліція розпочала кримінальне провадження за фактом погроз[43].

Погрози були викликані коментарем Качора у соціальній мережі Facebook, де він порівнював протистояння в Одесі 2 травня із шашликами[44][45]. Щодо коментаря Андрія Качора, з якого усе почалося, жодного провадження не було відкрито. Коментар був видалений зі сторінки Качора.

27 липня ЦВК виявила порушення у фінансових звітах партії щодо надходження коштів для виборчих фондів. ЦВК передала прохання перевірити звіти партії Агентству з питань запобігання корупції[46].

19 червня 2020 року, з розслідування журналіста Сергія Іванова, стало відомо, що Партія Шарія легалізує гроші за схемою добровільних внесків, підставляючи «благодійників» під кримінальну відповідальність[47]. Іванов зробив кілька дзвінків «благодійникам» Шарія, в яких вони пояснюють, що пожертвувані гроші не належали їм[48].

Під час передвиборчої кампанії місцевих виборів в Україні 2020 року стало відомо, що партія Шарія поширює агітацію, де карту України зображено без тимчасово окупованого Росією Криму.[49][25]

У вересні 2022 року Верховний суд України повністю заборонив роботу партії[50].

У січні 2023 року СБУ викрили у Дніпрі підпільний осередок "партії", який готувався проводити в регіоні заворушення. Під час обшуків було виявлено інструкції щодо провокацій масових заворушень під час громадських заходів[51].

Розслідування діяльності

8 червня 2021 року СБУ провела обшуки у частини засновників партії у Києві та Бучанському районі Київщини[52]. У них, зокрема, було виявлено паспорти РФ. Їм інкримінують звинувачення за ч. 1 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) та ч. 3 ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) ККУ[53].

Ідеологія та фінансування

Проросійська ідеологія

Партія має проросійську ідеологію, веде проросійську пропаганду й пропагує українофобію[54]. Журналіст Сергій Іванов вважає, що «партія Шарія, як і партія Медведчука — це певні заходи під час цієї гібридної війни. Просто не обов'язково атакувати, не обов'язково стріляти, коли тут можна створити за російські гроші абсолютно проросійські партії і захопити владу (або принаймні спробувати) у відносно законний спосіб»[55].

Фінансування

Українські громадські організації вважають що партію приховано фінансують з Росії.[56] У жовтні 2020 року журналісти bihus.info виявили, що діяльність партії фінансує українська компанія «БРСМ-Нафта». Зокрема, Анжела Василівна Ларкіна, керівниця низки підприємств, що належить компанії, схвалює всі неофіційні фінансові витрати на діяльність проєкту[57][58].

Державна зрада Анатолію Шарію

16 лютого 2021 року СБУ офіційно оголосила підозру у державній зраді керівнику партії Шарію[59].

Союз з ОПЗЖ та Медведчуком

За даними українських ЗМІ, партія ймовірно є проєктом іншої проросійської партії — ОПЗЖ.[23] У червні 2020 року кум президента РФ Путіна і керівник проросійської партії ОПЗЖ Віктор Медведчук заявив в ефірі пропагандистського телеканалу Росія-24, що вважає Партію Шарія своїм союзником.[60][61]

5 липня 2020 року журналіст видання «Детектор медіа» Ярослав Зубченко висловився про підтримку Партії Шарія з боку кума президента РФ Володимира Путіна — Віктора Медведчука і його проросійської партії ОПЗЖ й заявив, що Шарій отримує від ОПЗЖ повний пакет підтримки: сотні годин ефірного часу на проросійських інформаційних каналах України, особливе ставлення ведучих, згадки в інтерв'ю з політиками, розкрутку акцій та «політичних переслідувань»[62].

17 липня 2020 року народний депутат від ОПЗЖ Микола Скорик заявив, що не виключає створення коаліції з Партією Шарія в ряді обласних або міських рад за результатами місцевих виборів[63]. Згодом, на початку серпня 2020 року ОПЗЖ офіцйіно обрали Партію Шарія як свого основного союзника на місцевих виборах в Україні у 2020 році.[24]

Офіційна підтримка з боку МЗС Росії

26 липня 2021 речник МЗС Росії Марія Захарова за інформацією державного пропагандистського ресурсу Росії «РІА Новини»[64]заявила, що Росія буде підтримати «Партію Шарія» і заступатися за неї на міжнародних майданчиках проти можливої заборони в Україні.

Керівництво партії

Перші члени у передвиборчому списку партії, зареєстровані ЦВК до виборів:

  • Антоніна Бєлоглазова — член російської пропутінської організації «НОД»[ru], редакторка сайту Шарій.net, помічниця Шарія, резидентка сайту «Миротворець»[65], керівниця партії (до 7 червня 2020 року[1]).
  • Ольга Бондаренко — блогер, жінка Шарія[66], керівниця партії (з 7 червня 2020 року[1]).
  • Павло Уллах — підприємець, редактор сайту Шарій.net[67].
  • Іван Мамчур — підприємець.
  • Євген Євтухов — діджей; засновник радіостанції DJFM; син власника «Радіо Шансон», народного депутата від «Партії регіонів» Анатолія Євтухова.
  • Артур Талабіра — журналіст телеканалу «НАШ» Євгена Мураєва, відомого своєю проросійською позицією.
  • Микола Гладенький — безробітний.
  • Дмитро Бутенко — підприємець, займається равликовим промислом.
  • Роман Катеринчик — підприємець.

Самому Шарію ЦВК відмовила в реєстрації у кандидати у народні депутати на виборах 2019 року, оскільки він не проживав на території України 5 років перед виборами[68][69].

Згідно з законом, партії, що брали участь у парламентських виборах, можуть отримати державне фінансування, що розраховується як 2 % прожиткового мінімуму, помножені на кількість виборців, що віддали голос за партію. Таким чином, хоча партія й не перетнула необхідного бар'єру, але отримає з бюджету 12,1 млн грн[70]. 2 жовтня 2019 року цей закон було скасовано, отже партія не отримуватиме державної допомоги[71].

Рейтинг

Докладніше: Парламентські вибори в Україні 2019 (соціологічні опитування)

За даними опитувань соціологічної групи Рейтинг на 3 липня 2019 року рівень її підтримки становив 1,8 %[72]. За даними Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка та центру «Соціальний моніторинг» на 7 липня, рейтинг становив 2,6 %[73]. На 11 липня рейтинг складав 2 %[74].

За результатами парламентських виборів 2019 року партія отримала 2,23 % голосів[75]. За даними Національного екзит-полу, 69 % електорату партії Шарія живе у Південному та Східному регіонах України[76].

Скандали

Зв'язки з російськими неонацистами та антидержавні заходи

Антоніна Бєлоглазова, друга людина в його партії та редактор сайту Шарія, в 2015—2016 роках співпрацювала в Росії з організацією «Національно-визвольний рух»[ru] (рос. «Национально-освободительное движение», НОД), яка ставить своєю метою «відновлення суверенітету Росії». Цей рух було неодноразово помічено на різних пропутінських заходах[77].

Костянтин Мамросенко, брат Бєлоглазової, який очолює відділ «В» в «Партії Шарія», разом із терористом «Моторолою» брав участь у захопленні Харківської ОДА під час так званої «російської весни» 2014 року[77][78].

Тарасій Плаксій, куратор партії Шарія в Хмельницькій, Чернівецькій та Тернопільській областях, 2017 року був на військовому полігоні Алабіно в Російській Федерації, де знаходяться частини російського спецназу, і брав там участь в патріотичному заході «Бійцівський забіг до дня Росії»[77][79][80].

Співзасновник компанії з пошуку роботи Work.ua у березні 2020 року публічно заявив, що заборонив розміщувати на ресурсі оголошення від партії Шарія.[81]

Інші скандали

  • 25 червня 2019 року учасник партії в костюмі клоуна й масці прийшов на зустріч представників партії «Європейська Солідарність» із виборцями у Стрию. Чоловік вигукував у натовпі «Шарій», «В адміністрації Президента сиділа 5 колона». Втік, коли його попросили зняти маску[82].
  • 28 червня учасники партії намагалися зірвати мирний флешмоб Вакарчука, голови партії «Голос», перед Верховною радою[83][84].
  • 1 липня 2019 року учасники партії спробували зірвати зустріч одеситів з кандидатами в народні депутати від «Європейської солідарності»[85].
  • 3 липня на зустрічі кандидата в народні депутати Порошенка зі своїми виборцями декілька учасників партії під час виступу намагалися перекричати як Порошенка, так і інших людей на сцені[86].
  • 4 липня 2019 року учасники партії намагалися здійснити провокації в Харкові на площі Свободи на зустрічі з кандидатом в депутати. Завдяки діям харківських активістів з організації «Світанок», вдалося уникнути провокацій з боку прихильників Шарія[87].
  • Цього ж дня учасники партії прийшли на виступ Порошенка у Кам'янці-Подільському. Порошенко назвав Шарія «кремлівським виродком», а його прихильників «найнятими на російські гроші» — «виблядками»[88].
  • 7 липня 2019 року учасники партії влаштували хід по Мелітополю, намагаючись публічно заявити про себе[89].
  • 10 липня 2019 року учасники партії прийшли на мітинг Порошенка в Ужгороді, намагаючись зірвати виступ[90].
  • 11 липня 2019 року учасники партії здійснили спробу зірвати виступ Порошенка в Житомирі[91].
  • 14 липня 2019 року учасники партії спровокували конфлікт і вчинили бійку з представниками іншої партії у Тернополі[92].
  • 16 липня 2019 року учасники партії в Рівному застосували газовий балончик проти учасника АТО Тараса Давидюка. Ветеран отримав хімічні опіки ока[93].
  • 6 грудня 2019 року в Києві під час акції по роздачі безкоштовної партійної газети стався кофлікт з активістами Партії Шарія. Зокрема, під час сварки було застосовано газові балончики та зіпсовані агітаційні матеріали. Сутичку вже засудила Об'єднана єврейська громада України[94].
  • 24 грудня 2019 року на судовому засіданні в справі про вбивство журналіста Шеремета керівницю партії Шарія Антоніну Бєлоглазову виштовханули з зали суду, називаючи її «тварюкою» і «провокатором», через те, що та намагалася зірвати це засідання та влаштувала скандал. Представниця А. Шарія у свою чергу вирішила викликати в зал суду поліцію[95].
  • Комітет виборців України поставив діяльність партії на восьме місце у рейтингу «ТОП-10 спекуляцій політиків на тему коронавірусу»[96]. Анатолій Шарій водночас заявив про готовність будувати «табори» для представників КВУ.
  • 17 червня 2020 року близько 500 учасників партії мітингували під Офісом Президента України, провокуючи конфлікт з контрпротестувальниками[97]. Прихильники Шарія застосовували газові балончики та палиці для побиття супротивників, зокрема ветеранів[98]. На акцію на підтримку партії проросійського блогера також закликав екс-прем'єр-міністр України Микола Азаров[99]. Після завершення акції під Офісом Президента України, в київському метро сталася масова бійка, яка була спровокована найманцями партії Шарія[100][101].
  • 22 червня 2020 року голова житомирського осередку партії Шарія бризнув сльозогінним газом в очі ветерану «Азова», після чого між представником партії проросійського блогера і двома учасниками АТО сталася бійка[102][103].
  • 25 червня поліціянти затримали мікроавтобус із тітушками, найнятими Шарієм, що їхали на анонсовану акцію Нацкорпусу в Запоріжжі для проведення провокацій та бійок[104].

Заборона в Україні

23 липня 2020 року Окружний адміністративний суд Києва просять зобов'язати Міністерство юстиції звернутися до суду про заборону діяльності партії. Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Мін'юсту щодо неприйняття рішення з приводу невідповідності діяльності партії проросійського блогера вимогам Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[105]. Приводом для можливої заборони партії стало використання образу Йосипа Сталіна разом з партійною символікою у відеоматеріалах Анатолія Шарія, а також підтримка проросійським блогером репресивної політики Сталіна в соціальних мережах[106].

30 липня Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження щодо заборони діяльності партії Шарія[107].

У вересні 2021 року Служба безпеки України повідомила про підозру керівникам «Партії Шарія» — Аллі Бондаренко, Антоніні Бєлоглазовій, Анатолію Жилі та представниці партії «Об'єднана Україна» Наталі Чекман. Повідомляється, що СБУ має аргументовані докази причетності вказаної особи до підробки документів про перереєстрацію політичної партії «Об'єднана Україна» у політичну партію «Партія Шарія».[108][109][110]

Примітки

  1. ↑ [7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19]
  1. ↑ а б в г Політична партія «Партія Шарія». Історія реєстраційних даних. clarity-project.info. Процитовано 18 червня 2020.
  2. ↑ Офіційний сайт партії Анатолія Анатолійовича Шарія. Політична партія Шарія (ППШ). Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 20 червня 2020.
  3. ↑ Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  4. ↑ Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020.
  5. ↑ Analyse: Durchregieren mit einer komfortablen Mehrheit aus Newcomern? Die Ukraine nach der Parlamentswahl, Bundeszentrale für politische Bildung, 17. September 2019 (нім.)
  6. ↑ СБУ оголосила про підозру відомому проросійському пропагандисту Шарію. SSU (укр.). Процитовано 16 лютого 2021.
  7. ↑ а б ЦВК зареєструвала кандидатами в депутати одіозних Клюєва та Шарія. 24 (телеканал). 2 липня 2019. «Анатолій Шарій — відомий в інтернеті відеоблогер-українофоб. І хоча родом він з Києва, однак є російським пропагандистом. З 2014 року виробив низку відеороликів з ядучою критикою української влади, перекручуючи факти. Його сюжети сповнені упередженості, прикрас, сарказму та проросійської риторики.»
  8. ↑ Клюєв і Шарій ідуть в Раду: чим відомі ці скандальні мисливці за мандатом. ТСН. 2 липня 2019. «У Верховну Раду йдуть скандальний проросійський блогер Анатолій Шарій та колишній глава адміністрації Януковича Андрій Клюєв <…> Шарія називають українофобом, він відомий розповсюдженням антиукраїнських фейків та просуванням проросійських ідеологем. Ось, наприклад, його думка про мешканців Західної України. „Я украинец, а вы не украинцы. Вы второй сорт. Нет, вы просто полукровки. Вы наполовину … поляки, наполовину венгры…“, — казав якось він.»
  9. ↑ Хто такий Анатолій Шарій і чому йде в Раду. Факти (ICTV). 3 липня 2019. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  10. ↑ А будущее у территории, именуемой «Украиной», обещает быть просто чудным. Сказочным. И ко всем прелестям этого фантастического будущего, ко всем мини-чернобылям, голоду, болезням и деградации будет добавлен еще один размашистый штрих — гомодиктатура. — Анатолій Шарій // Обозреватель, 22 марта 2010.
  11. ↑ «Похищенная» в Киеве журналистка оказалась помощницей пророссийского блогера Шария // Факти (ICTV), 5 сентября 2017.
  12. ↑ Порошенко відзначився дивною поведінкою // Gazeta.ua, 28 лютого 2019.
  13. ↑ СЕСТРА ПРОПАГАНДИСТА-УКРАИНОФОБА ШАРИЯ ОБВИНИЛА ЕГО В ПЕДОФИЛИИ // Деловая столица, 26 Марта 2018.
  14. ↑ СБУ провела воспитательную беседу с помощницей Шария (обновлено) // Лівий берег, 5 сентября 2017.
  15. ↑ Українофоб Шарій розкрутив скандал з антисемітизмом «закарпатського» консула в Гамбурзі (ФОТО, ВІДЕО) // Закарпаття онлайн, 14 травня 2018.
  16. ↑ Диванный антипатриот: как Анатолий Шарий превратился в медиа-изгоя. Політека. 3 серпня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  17. ↑ СБУ підтвердила, що Шарій та Клюєв не перебували в Україні останні 5 років. 24 (телеканал). Процитовано 3 липня 2019.
  18. ↑ «Кнут для украинского быка» — Оборзреватель, Архівні копії [1], [2]
  19. ↑ Толя, ты обычный балабол. Шария уличили в распространении антиукраинского ролика. Деловая столица. 3 липня 2019.
  20. ↑ Повідомлення СБУ щодо затримання помічниці Анатолія Шарія Антоніни Бєлоглазової. Facebook-сторінка СБУ, 5 вересня 2017
  21. ↑ ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ПАРТІЯ ШАРІЯ" - #39644910 - Історія змін - Clarity Project. clarity-project.info. Процитовано 16 січня 2021.
  22. ↑ Колишній заступник голови Вінницької ОДА був довіреною особою «партії Шарія». naparise.com (англ.). Процитовано 16 січня 2021.
  23. ↑ а б «Партія Шарія» — це лише успішний дочірній проєкт «ОПЗЖ». pravda.com.ua, 23 червня 2020
  24. ↑ а б Головним конкурентом влади на місцевих виборах буде ОПзЖ. Партія визначилася з ідеологом, незручним для Зеленського союзником і кількома кандидатами. Хто всі ці люди — пояснюємо коротко. thebabel.com.ua, 5 серпня 2020
  25. ↑ а б Партія Шарія поширює агітки з картою України без Криму — фото. НВ. 8 жовтня 2020.
  26. ↑ «ОПЗЖ», «Партия Шария» и не только: СНБО решил остановить деятельность ряда партий. УНИАН. 22 березня 2022.
  27. ↑ Суд заборонив “Партію Шарія”. Українська правда (укр.). Процитовано 16 червня 2022.
  28. ↑ В Україні остаточно заборонено «Партію Шарія». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 вересня 2022.
  29. ↑ У скандального блогера Шарія з’явилася своя партія. InfoResist. 6 червня 2019.
  30. ↑ Політична партія «Партія Шарія». clarity-project.info. Процитовано 3 липня 2019.
  31. ↑ Центральна виборча комісія України. Відображення ІАС «Вибори народних депутатів України 2019». www.cvk.gov.ua. Процитовано 3 липня 2019.
  32. ↑ ПОСТАНОВА від 24 червня 2019 року № 1271 Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку політичної партії «Партія Шарія», в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 3 липня 2019.
  33. ↑ ЦВК відмовила в реєстрації Шарію. Радіо «Свобода». 24 червня 2019.
  34. ↑ ЦВК відмовила в реєстрації скандальному блогеру Шарію і екс-спікеру Литвину: що відомо. 24 (телеканал). 25 червня 2019.
  35. ↑ Верховний Суд не зобов'язував ЦВК реєструвати Клюєва і Шарія кандидатами в нардепи — Смокович | Новини | Українське радіо. nrcu.gov.ua. Процитовано 3 липня 2019.
  36. ↑ ЦВК зареєструвала Клюєва і Шарія кандидатами в нардепи. Українська правда. 2 липня 2019.
  37. ↑ Центральная избирательная комиссия зарегистрировала кандидатом в народные депутаты на досрочных выборах в Верховную Раду блогера Анатолия Шария (рос.). Новое время. 2 липня 2019. «Блогер Анатолий Шарий известен своими антиукраинскими пропагандистскими материалами, а также поддержкой кремлевского режима и пророссийских террористов.»
  38. ↑ Протест проти рестрації кандидатами в Раду Клюєва і Шарія: учасники звернулись до Зеленського. 24 (телеканал). 2 липня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  39. ↑ ЦВК скасувала реєстрацію Клюєва та Шарія на вибори. Українська правда. 3 липня 2019.
  40. ↑ ЦИК отменила регистрацию Клюева и Шария на выборы (рос.). Сегодня. 3 липня 2019. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  41. ↑ Головред «Вежі» заявив про погрози від прибічників Шарія. IMI. Процитовано 13 липня 2019.
  42. ↑ Поліція відкрила справу за фактом погроз головреду «Вежі». IMI. Процитовано 13 липня 2019.
  43. ↑ Поліція відкрила справу за фактом погроз головреду «Вежі»
  44. ↑ Karelina, Kateryna (16 липня 2019). «Одеса, 2 травня, шашлики». Як головний редактор Vежі погрозами на «погрози» відповів. ІНФОРМАТОР (укр.). Процитовано 4 серпня 2019.
  45. ↑ «Одесса, 2 мая, шашлыки»: история главного редактора Vежи, который желает крови. sbu.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 4 серпня 2019.
  46. ↑ ЦВК виявила порушення у фінзвітах партій Саакашвілі, Гриценка та Шарія. РБК-Україна (рос.). Процитовано 28 липня 2019.
  47. ↑ Партія Шарія легалізує гроші за схемою добровільних внесків, підставляючи «благодійників» під кримінальну відповідальність, - журналіст Іванов. ВІДЕО. Цензор.НЕТ. 19 червня 2020.
  48. ↑ Мого сина затягали по судах: як партія Шарія легалізує гроші та підставляє людей – відео. 24 канал. 19 червня 2020.
  49. ↑ Партія прокремлівського блогера Шарія поширює карту України без Криму. Gazeta.ua. 8 жовтня 2020.
  50. ↑ Верховний суд остаточно заборонив діяльність "Партії Шарія". РБК-Украина (рос.). Процитовано 7 вересня 2022.
  51. ↑ У Дніпрі викрили підпільний осередок "Партії Шарія", який готував масові заворушення. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 січня 2023.
  52. ↑ СБУ провела обшуки у засновників громадської організації «Партія Шарія». SSU (укр.). Процитовано 8 червня 2021.
  53. ↑ СБУ провела обшуки у засновників організації "Партія Шарія". РБК-Украина (рос.). Процитовано 8 червня 2021.
  54. ↑ Заборонити «Партію Шарія»: ОАСК просять зобов'язати Мін'юст звернутись до суду. ukrinform.ua, 23.07.2020
  55. ↑ На кого працює Шарій і звідки у нього гроші на віллу — розповідає журналіст Сергій Іванов. НВ. 9 липня 2020.
  56. ↑ Боїться кремлівського «даху»? Чому Зеленський не поспішає сваритися з ОПЗЖ та Партією Шарія. nv.ua/ukr/, 17 серпня 2020
  57. ↑ Партію Шарія фінансує мережа заправок БРСМ-Нафта — Bihus.info; Українська правда, 13 жовтня 2020.
  58. ↑ «Чорна каса» партії Шарія в рази перевищує її офіційні доходи; bihus.info, 13 жовтня 2020.
  59. ↑ СБУ офіційно оголосила Шарію підозру в держзраді Процитовано 16 лютого 2021
  60. ↑ Партія легкої поведінки. Як Шарій лягає під Медведчука - Іванов. 23 червня 2020.
  61. ↑ Терор червоних кульок. Як Медведчук та Шарій розкачують ситуацію до громадянської війни - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Процитовано 9 жовтня 2020.
  62. ↑ Ярослав Зубченко (5 липня 2020). Як Медведчук вирощує Шарія. Детектор медіа.
  63. ↑ Поділяють позиції. Нардеп від ОПЗЖ допустив формування коаліції з партією Шарія після місцевих виборів. НВ. 17 липня 2020.
  64. ↑ Захарова назвала отношение украинских властей к "Партии Шария" неадекватным. РИА Новости. 26 липня 2021. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 13 серпня 2021. (рос.)
  65. ↑ Темная лошадка Антонина Белоглазова: кто стал третьим в списке политсилы Шария. vesti-ukr.com (рос.). Процитовано 4 липня 2019.
  66. ↑ Ольга Бондаренко: новини, біографія, фото, публікації. www.obozrevatel.com. Процитовано 3 липня 2019.
  67. ↑ Партія Шарія. fakty.com.ua. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  68. ↑ ЦВК зареєструвала блогера Шарія кандидатом у депутати. www.ukrinform.ua. Процитовано 4 липня 2019.
  69. ↑ Факти ICTV | Хто такий Анатолій Шарій і чому йде в Раду. ФАКТИ. 3 липня 2019. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  70. ↑ Державне фінансування: скільки грошей отримають партії після виборів. 24 канал. Процитовано 26 липня 2019.
  71. ↑ Рада скасувала держфінансування партій, які програли вибори. РБК-Україна (рос.). Процитовано 2 жовтня 2019.
  72. ↑ Рейтинг
  73. ↑ У Раду на виборах можуть пройти п'ять партій. РБК-Україна (рос.). Процитовано 9 липня 2019.
  74. ↑ Електоральні очікування українців від позачергових виборів до Верховної Ради України у 2019 році (липень 2019). ua.interfax.com.ua. Процитовано 11 липня 2019.
  75. ↑ Вибори до Верховної Ради України 2019. Результати підрахунку голосів
  76. ↑ Хто за кого проголосував: демографія Національного екзит-полу на парламентських виборах-2019
  77. ↑ а б в Блогер разоблачил российскую агентуру среди соратников Шария. Расследования (рос.). Процитовано 26 лютого 2020.
  78. ↑ Біля запорізького Леніна «пов'язали» відомого сепаратиста «Відомий Мамросенко, ще й тим, що брав участь у захопленні Харківської ОДА разом з терористом „Моторолою“. Після чого потрапив на два місяці у СІЗО та згодом вийшов під заставу в 97 тисяч гривень».
  79. ↑ Син проректора Почаївської семінарії відзначився в антиукраїнських акціях та підтримці Шарія. risu.org.ua. Процитовано 18 червня 2020.
  80. ↑ Сина проректора Почаївської семінарії викрили у роботі на Шарія та організації антиукраїнських акцій. Релігійна правда (укр.). 21 липня 2019. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  81. ↑ MediaSapiens (4 березня 2020). Work.ua відмовилася розміщувати оголошення від партії Шарія. ms.detector.media (укр.). Процитовано 25 вересня 2020.
  82. ↑ Новини Львова: ОПОРА: на Львівщині псують плакати кандидатів і погрожують волонтерам. Гал-інфо. Процитовано 9 липня 2019.
  83. ↑ Флешмоб Вакарчука під Радою намагалася зірвати «Партія Шарія». zik.ua (ua) . Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 2 липня 2019.
  84. ↑ Флешмоб Вакарчука під Радою намагалася зірвати «Партія Шарія». www.ukrinform.ua. Процитовано 2 липня 2019.
  85. ↑ Любители Шария пытались сорвать встречу одесситов с кандидатами от «Европейской Солидарности» | Новости Одессы. dumskaya.net. Процитовано 3 липня 2019.
  86. ↑ Прихильники Шарія намагалися перекричати Порошенка у Вінниці (Фото+Відео) | Всі Новини Вінниці. Vinbazar.com (рос.). Процитовано 5 липня 2019.
  87. ↑ «Троллинг» и перепалка: харьковские активисты прогнали с площади Свободы сторонников Шария. 057.ua (рос.). Процитовано 5 липня 2019.
  88. ↑ Порошенко назвав Шарія «кремлівським виродком», а його фанатів обізвав матюком. ukranews_com (ua) . 5 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019.
  89. ↑ Поклонники «русского мира» прошлись по Мелитополю с шарами (видео). webcache.googleusercontent.com. Процитовано 9 липня 2019.
  90. ↑ Порошенко в Ужгороді позаїдався з фанатами Шарія (відео). www.unian.ua. Процитовано 11 липня 2019.
  91. ↑ Прихильники Шарія намагалися зірвати виступ Порошенка у Житомирі. www.ukrinform.ua. Процитовано 16 липня 2019.
  92. ↑ Зоряна (15 липня 2019). Прихильники Шарія вчинили бійку з представниками іншої партії. Реально — Новини Тернополя та області (укр.). Процитовано 16 липня 2019.
  93. ↑ У Рівному прихильники Шарія напали на учасника бойових дій. Новинарня. 16 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  94. ↑ Заявление ОЕОУ по поводу антисемитского инцидента от 6 декабря в Киеве. jewishnews.com.ua (рос.). Процитовано 9 грудня 2019.
  95. ↑ Журналістка Шарія влаштувала скандал під час суду у справі Шеремета (відео). РБК-Україна (рос.). Процитовано 25 грудня 2019.
  96. ↑ Комітет виборців назвав ТОП-10 спекуляцій політиків на тему коронавірусу. hromadske.ua. Процитовано 25 березня 2020.
  97. ↑ Під ОП зібралися прихильники Шарія, а на Майдані – їхні противники. Українська правда. Процитовано 17 червня 2020.
  98. ↑ InfoResist.org (17 червня 2020). У київському метро активісти партії Шарія побили ногами кількох людей | Відео. InfoResist (ru-RU) . Процитовано 17 червня 2020.
  99. ↑ Прихильники Шарія прийшли під ОПУ, їх закидали яйцями і димовими шашками. Дзеркало тижня. 17 червня 2020.
  100. ↑ Масова бійка за участі прихильників Шарія сталася в метро Києва. Українська правда. 17 червня 2020.
  101. ↑ "Тупо загнали в кут натовпом": прихильники Шарія влаштували бійку в київському метро – відео. 5 канал. 17 червня 2020.
  102. ↑ Ігор Саджениця (23 червня 2020). Лідера партії Шарія в Житомирі побили, коли він бризнув газом в очі ветерану "Азова" – відео. 24 канал.
  103. ↑ Главу житомирського осередку партії Шарія побили, після того як він бризнув сльозоточивим газом в обличчя ветерану АТО. ВІДЕО. Цензор.НЕТ. 23 червня 2020.
  104. ↑ На в’їзді до Запоріжжя поліція затримала "тітушок Шарія". ТСН.ua (укр.). 25 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  105. ↑ Скасувати реєстрацію. ОАСК просять зобов’язати Мін'юст звернутися до суду щодо заборони Партії Шарія в Україні. НВ. 23 липня 2020.
  106. ↑ Заборона партії Шарія. Хто і чому пішов до суду. Главком. 26 липня 2020.
  107. ↑ Суд відкрив провадження щодо заборони партії Шарія. Українська правда. 30 липня 2020.
  108. ↑ СБУ повідомила підозру керівництву "Партії Шарія". РБК-Украина (рос.). Процитовано 28 вересня 2021.
  109. ↑ Реєстрація "Партії Шарія": СБУ повідомила підозру ще трьом особам. РБК-Украина (рос.). Процитовано 28 вересня 2021.
  110. ↑ СБУ оголосила підозру ще трьом особам, причетним до "Партії Шарія". 24 Канал (укр.). Процитовано 28 вересня 2021.
Kembali kehalaman sebelumnya