|
ПарфумПарфу́м (також парфуми[1] та парфюм[2][3]) чи пáхощі[4], чи духи[5] — речовина рослинного чи тваринного походження із сильним ароматом. Рослинні парфуми — ароматичні олії, отримані з різних частин рослин: коренів, кори, листя, смоли, квітів тощо. Парфуми тваринного походження — це продукти виділень певних тварин (кашалотів і бобрів). Такі аромати використовують у парфумерії як закріплювальні елементи. Олії разом із закріплювачем розчиняють у спирті та розливають у скляні флакони для подальшого застосування.[6] Історична довідка Вперше парфумерія була використана в Стародавньому Єгипті. Більшість згадок про неї пов'язано з богами та жертвопринесеннями. Достеменно відомо, що парфумерією користувалися в Біблійні часи — в Біблії є кілька згадок про використання ароматичних олій. Слово «парфум», що використовується нами сьогодні, походить від лат. per fumum, тобто "через дим".[7] Парфуми, або мистецтво створення парфумів, започатковане в стародавній Месопотамії та Єгипті і далі розвинене в Стародавньому Римі та Персії.[8] Хоча парфуми та парфумерія існували також в Індії, велика частина їхніх ароматів були засновані на ладані. Найраніша дистиляція ефірної олії згадується в тексті «Харшачарита», написаному в VII ст. нашої ери в Північній Індії. Там же описано використання ароматної олії орлиного дерева. Першим хіміком, чиє ім'я залишилося в історії, була, мабуть, жінка, яку звали Таппуті, яка виготовляла парфуми: вона згадана на клинописній табличці другого тисячоліття до н. е. в Месопотамії.[9] Таппуті проводила багаторазову дистиляцію квітів, олій і лепехи з іншим ароматичними речовинами.[10] На Індійському субконтиненті парфумерія існувала в цивілізації Інду (3300 р. до н.е. — 1300 р. до н.е.).[11] У 2003 році археологи виявили в Піргосі (Кіпр) те, що, як вважається, є найстарішими парфумами у світі. Виготовлені вони понад 4 000 років тому. Парфуми були виявлені в стародавній парфумерній майстерні. 60 знахідок, серед яких перегінні куби, місткості для змішування, трубки та флакончики парфумів, були знайдені в межах майстерні площею 4 000 м2.[12] Люди в давні часи використовували трави, квіти, а також спеції, мигдаль, коріандр, мирт, смоли хвойних дерев, бергамот. У травні 2018 року для ювілейного шоу Грецького національного археологічного музею «Незліченні аспекти краси» було відтворено старовинний парфум «Родо» (Троянда), що дало змогу відвідувачам наблизитися до античності через рецептори нюху.[13] У ІХ ст. аравійський хімік Аль-Кінді (Алькіндус) написав книгу про парфуми, яку назвав «Книга хімії парфумів і дистиляції». Вона містить понад сто рецептів ароматних олій, бальзамів, ароматичних вод та імітацій дорогих ліків. Книга описує також 107 методів і рецептів для створення парфумів і обладнання для виробництва парфумерії, наприклад, перегінного куба аламбік, який досі має свою стародавню арабську назву[14][15] (від грецького ἄμβιξ — «чашка», «мензурка»),[16][17] описану Синезієм у IV ст.[18] Перський лікар і хімік Авіценна (Ібн-Сіна) проводив процес вилучення олій з квітів за допомогою дистиляції, процедура, яка зазвичай найбільш використовується і сьогодні. Він спочатку експериментував з трояндами. До його відкриття рідкі парфуми були сумішами олій і потовчених трав або пелюсток, які давали сильний запах. Трояндова вода була тоншою, тому одразу стала популярною. І сировина, і технології дистиляції сильно вплинули на західну парфумерію і розвиток науки, зокрема хімії. Знання про парфумерію прибуло до Європи вже в XIV ст. частково завдяки поширенню ісламу. Угорці були першими, хто почав виробляти перші сучасні парфуми. Зроблені з запашних олій в суміші з алкоголем, перші сучасні парфуми були зроблені 1370 року для угорської королеви Єлизавети та стали відомі всюди в Європі як «угорська вода». Мистецтво парфумерії процвітало в епоху Ренесансу в Італії, а в XVI ст. італійські продукти й розробки вивіз до Франції особистий парфумер Катерини Медичі Рене Флорентієць. Його лабораторія була пов'язана з апартаментами Катерини Медичі секретним ходом, щоб ніякі формули не могли вкрасти по дорозі. Франція швидко стала європейським центром парфумерного і косметичного виробництва. Культивування квітів для парфумерії, що розпочалося в XIV ст., перетворилося на провідну галузь на півдні Франції. У період Ренесансу парфуми використовували насамперед багаті люди, щоб приховувати запах тіла, сильно виражений, оскільки милися тоді зрідка. До XVIII ст. ароматичні рослини вирощували в околицях Грасса, щоб забезпечити сировиною наростальну парфумерну промисловість. І сьогодні Франція залишається центром виробництва парфумерної продукції та торгівлі нею.[19] Класифікація ароматів Технічна комісія Французького Товариства парфумерів встановила класифікацію парфумів за ароматом. Кожен аромат розкладають на 3 ноти: початкову, ноту серця та базову. A. ЦитрусовіАромати мають в основі олію цитрусових рослин: лимона, апельсина, грейпфрута, бергамоту. Нерідко вони поєднані з трав'яними або квітковими ароматами. Це дуже свіжі й легкі парфуми. До цієї родини належать перші одеколони, як чоловічі, так і жіночі. B. КвітковіУ цих парфумах головна тема — квітка. Вона може поєднуватися в букеті з додатковими нотами: фруктовими, лісовими або свіжими. Це родина об'єднує парфуми, головною темою яких є :
C. Папороті (фужери)Ця назва не має ніякого стосунку до запаху папоротей. Назва цієї родини пішло від створеного 1882 року парфуму Fougère Royale (буквально — «Королівська папороть»), в основу якого була покладена штучно синтезована речовина кумарин (має запах свіжого сіна). У таких парфумів є нотки лаванди, бергамоту, кумарину з ароматами деревних нот і дубового моху. Вони мають свіжий, трохи гіркуватий запах.
D. ШиприНазва цієї родини йде від парфумів, які Франсуа Коті назвав так при їх випуску 1917 року. Він зібрав у букет запах пачулі, дубового моху, ладан камеді й бергамота. Це аристократичний і багатий аромат, основу якого становлять деревні, цитрусові та квіткові ноти, нерідко з ними поєднуються жасмин, сандал, бергамот і троянда. Успіх цього шипра був таким, що він став головою великої родини.
E. ДеревніТакі аромати створюються на основі олії сандалу, кедра, ветівера, пінії, пачулі, мирта. Це дуже терпкі й екзотичні запахи, які використовують здебільшого в чоловічих парфумах. До цієї родини входять пахощі з теплими відтінками, такими як сандал і пачулі, іноді сухими, як кедр і ветівер. У чоловічих композиціях поряд з деревними є лавандові й цитрусові ноти.
F. АмбровіЦі аромати, які ще називають «східними парфумами», мають солодкі запахи, що несуть у собі тепло й таємницю. В їх основі зазвичай мускус, амбра, ваніль, сандал, пачулі, ветівер. Східні парфуми — яскраві, пряні й екзотичні. Їхній запах важкуватий, густий, іноді навіть пронизливий. Мабуть, це найчуттєвіші аромати. Вони групуються в композиції з м'якими, пудровими, ванільними, ладанними і яскраво вираженими тваринними нотами. Підродина з м'яким амбровим запахом найбільш представницька в цій категорії.
G. ШкірніВ основі цих парфумів — аромат димчастої берези. Дуже дорогий, вишуканий і респектабельний запах. Своєрідна родина об'єднала парфуми з сухими нотами, в яких намагалися відтворити характерний запах шкіри (дим, спалене дерево, тютюн) із «головними» квітковими відтінками. Існує небагато парфумів цього типу.
Див. такожДжерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Парфум
Примітки
|
