У 1869-70 Перовська, навчаючись на Алчинських жіночих курсах у Петербурзі, познайомилась з радикально настроєною молоддю, що привело наприкінці 1870 до розриву з родиною: у 18-річному віці Софія пішла з сім'ї.
Політична діяльність
1871-72 була серед організаторів гуртка «чайковців».
1872—73 брала участь у «ходінні в народ», вела пропаганду серед робітників, утримувала конспіративні квартири.
у січні 1874 була заарештована і на шість місяців ув'язнена в Петропавлівській фортеці.
1877-78 проходила по «процесу 193-х», але була виправдана.
Влітку 1878 Перовську знову заарештували і в адміністративному порядку вислали у Повенець Олонецької губернії. По дорозі на заслання Перовська втекла і перейшла на нелегальне становище.
З 1878 П. — член «Землі і Волі», а після розколу (1879) — член виконавчого комітету «Народної Волі». Брала активну участь в терористичних акціях народовольців, готувала замах на Олександра II під Москвою (листопад 1879), у Одесі (весна 1880) та в Петербурзі (1 березня 1881). У 1880 разом з А. Желябовим заснувала «Робітничу газету».
Вбивство імператора
Перовська і Желябов на суді
Після арешту А. Желябова очолила всю організаційну роботу по підготовці і здійсненню замаху 1 березня 1881 на імператора Олександра ІІ. Заарештована 10(22) березня 1881. За вироком особливої наради сенату була повішена 3 квітня 1881 разом з іншими організаторами вбивства царя — А. Желябовим, Т. Михайловим, М.Кибальчичем, М. Рисаковим.
Див. також
2422 Перовська — астероїд, названий на честь революціонерки.
↑Софія Львівна — дочка Лева Миколайовича Перовського (1816–1890), внучка Миколи Олексійовича Перовського (1784–1858), який був братом міністра внутрішніх справ і міністра доль Льва Олексійовича Перовського (1792–1856). І Микола Олексійович, і Лев Олексійович — позашлюбні діти (від Марії Михайлівни Собольовської) графа Олексія Костянтиновича Розумовського (1748–1822)
