Пе́рси (перс.فارسیزبان [fɒːrsi-zæbɒːn], перс.ایرانی [irɒːni], перс.فارس [fɒːrs], стар. перс. پارس [pɒːrs]) — один з іранських народів, пращури яких, арійці, 3,5-4 тисячі років тому заселили територію сучасного Близького Сходу (перс.Khovar-e Miyane). Сучасна назва країни Іран дослівно означає «країна аріїв». На території країни поширені три основні мовні групи: іранська (перси, бахтіяри та ін.), тюркська (азербайджанці, туркмени тощо) та семітська (араби, євреї).
Починаючи з VII ст. етнічна назва персів (ст.-перс. pārsa-), одного із союзів іраномовних племен, які поселились на Іранському нагір'ї в результаті експансії аріїв з Середньої Азії, тісно пов'язується з регіоном Аншана на сході від власне Еламу, відомого з цього часу як Парс (Персида) — територія сучасної провінції ІрануФарс, місця зародження перської державності та перської мови. Схоже, уже в давню епоху давньоперська мова була також розповсюджена в сусідніх регіонах: Мекрані та Кермані, населення яких (гедрозіїв та германіїв) Геродот зараховує до персів.
Походження етноніма персів невід'ємне від схожих назв інших індоіранських племен: Паршу в Рігведіведич. parśu-), парфяни, пуштуни — з індоіран. *parśṷ(a)- букв. «бокатий», тобто «міцної статури», «богатир». Похідна з цієї назви відображається в сучасній перській پهلوان [pæhlævɒːn] «богатир» (< давн.-перс. *parθavāna- < давньоіран. *parśavāna-). Разом з цим давньоперс. pārsa- — етнонім та назва країни — являють собою вріддхі-форму від цього етноніма (*pārśṷa «який відноситься до богатирського племені»).
У VI ст. до н. е. в Ахеменідській імперії перси були головним етносом, завдяки чому їхня назва стала широко відомою у Середземномор'ї (через давньогрец. Πέρσες). В аршакідський період Парс (Персида) став лише одним із регіонів імперії парфян, етнонім яких став відомий в античному світі в південно-західноіранській (древньоперській формі).
У повніший форміперський етнонім парфян проникнув і в Давню Індію — санскр.pahlava-. Починаючи з Сасанідської епохи, цією назвою в Індії почали називати самих персів.
В сасанідську епоху
В кінці Ахеменідської епохи доіранське населення Персиди було вже персизоване, проте середньоперська мова не поширювалась за її межі і залишалась мовою місцевих правителів фратараків. Лише з піднесенням Сасанідів (III ст.) мова парса (пехл. pārsīk) стає офіційною в обширній Іранській імперії (пехл. Ērān-šahr) та мовою державної релігії зороастризму. З часом розмовна середньоперська поширюється на північ і схід, витісняючи північно-західні іранські діалекти. Так, у Хорасані до V—VI ст. вона витіснила парфянську мову. Ця експансія послужила основою формування нової персомовної спільноти, яка охоплює не окремий регіон Сасанідської імперії, а всі основні області Ірану.
.jpg)
.png)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
