Перчин Микола Васильович

Перчин Микола Васильович
Народився	1 вересня 1912(1912-09-01) селище Казанка, тепер Миколаївської області
Помер	15 травня 1979(1979-05-15) (66 років) місто Кривий Ріг Дніпропетровської області
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	українець
Діяльність	інженер-будівельник
Alma mater	Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Васильович Перчин (1 вересня 1912(19120901), селище Казанка, тепер Миколаївської області — 15 травня 1979, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області) — український радянський діяч, інженер-будівельник, партійний і громадський діяч, діяч місцевого самоврядування, голова виконавчого комітету Криворізької міської ради депутатів трудящих у 1959—1969 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го скликань.

Народився в селянській родині. Закінчив початкову чотирирічну освіту у церковноприходській школі селища Казанки. Після смерті батька родина Миколи Перчина переїхала в Кривий Ріг і поселилася на Гданцівці. У Кривому Розі Микола Перчин здобув повноцінну початкову освіту.

У 1932 році переїхав у Дніпропетровськ і вступив до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту. У 1937 році, отримавши червоний диплом, Микола Перчин був направлений працювати на Далекий Схід СРСР.

У роки німецько-радянської війни служив у Червоній армії, очолював бригаду саперних військ.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1945 році, після демобілізації, повернувся до міста Кривий Ріг. Працював головним інженером будівельної контори тресту «Дзержинскруда». Очолював відділ капітального будівництва рудоуправління імені Кірова у Кривому Розі. Керував будівництвом Криворізького міського театру драми та музичної комедії імені Шевченка. Був організатором і першим керівником (до 1959 року) монтажно-будівельного тресту «Криворіжжитлобуд» Дніпропетровської області.

У березні 1959 — 1969 року — голова виконавчого комітету Криворізької міської ради депутатів трудящих Дніпропетровської області.

Потім — на пенсії.

За трудові досягнення нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, «Знак Пошани».

• Дреева Т. Почтили земляка [Текст] / Т. Дреева // Червоный горняк. — 2012 (5 сентября).— № 66 (21292). — С. 4. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](укр.)

Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.