Петров Володимир Сергійович

Володимир Сергійович Петров
Володимир Сергійович Петров
	Зображення
Народився	17 жовтня 1946 (78 років); Київ, СРСР
Громадянство	СРСР ; Росія
Діяльність	актор, театральний режисер, театральний педагог
Діти	Петрова Наталія Володимирівна
IMDb	nm0678204
	Нагороди та премії
	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петров.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Петров Володимир.

Володимир Сергійович Петро́в (нар. 17 жовтня 1946, Київ) — радянський, український і російський актор, режисер.

Біографія

Народився 17 жовтня 1946 року в Києві. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва — в 1972 році акторський факультет (майстерня Л. Олійника), в 1979 році — режисерський факультет (майстерня В. Судьїна).

У 1972—1979 роках — актор Харківського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.
У 1979—1986 роках — режисер Харківського ТЮГу, Ризького театру російської драми;
У 1986—1989 роках — головний режисер Севастопольського російського драматичного театру.
У 1989—1993 роках — головний режисер Київського російського театру імені Лесі Українки.
З 1993 року — головний режисер Омського академічного театру драми.
З 2005 по 2011 рік — професор школи-студії Московського художнього театру^[1].
З січня 2011 року — художній керівник Воронезького драматичного театру імені О. В. Кольцова.

Творчість

Ролі

Ролі в театрі

Скворцов («Шельменко-денщик» Квітки-Основ'яненка);
Голохвостий («За двома зайцями» Старицького);
Каренін («Живий труп» Л. Толстого);
Князь Серпуховський («Історія Коня» Л. Толстого);
Глумов («На всякого мудреця досить простоти» О. Островського);
Меккі Ніж («Тригрошова опера» Б. Брехта);
Вершинін («Три сестри» А. Чехова);
Тригорін («Чайка» А. Чехова).

Ролі в кіно

1970 — «Блакитне і зелене» (короткометражний), Віктор;
1971 — «Потяг у далекий серпень», епізод;
1972 — «Випадкова адреса», Аскольд Шагайда;
1972 — «Софія Грушко», Василь;
1985 — «Остання індульгенція», Сергій Вершинін;
1988 — «Театр» (фільм-спектакль), режисер Ллойд Даллас;
1992 — «Дорога нікуди», батько Роен і Еллі.

Постановки

Поставив понад 100 вистав у Росії, Китаї, Японії, країнах Балтії, Україні, серед яких:

Харківський український драматичний театр

«Сватання на Гочарівці» Г. Квітки-Основ'яненка;
«Млин щастя» В. Мережка.

Ризький російський театр імені Михайла Чехова

«Спогад» О. Арбузова;
«Женя, Женечка і Катюша» Б. Окуджави;
«Все добре, що добре кінчається» У. Шекспіра;
«Нічні забави» В. Мережка;
«Дивіться хто прийшов» В. Арро;
«Наталі» І. Буніна.

Севастопольський російський драматичний театр

«Проводимо експеримент» О. Гельмана;
«Арена» І. Фрідберга;
«Собаче серце» М. Булгакова;
«Театр» М. Фрейна;
«Панночка» Н. Садур.

Київський російський театр імені Лесі Українки

1989 — «Перламутрова Зінаїда» М. Рощина;
1990 — «Сава» Л. Андрєєва;
1991 — «Кандід» Вольтера — Бернстайна;
1991 — «Метеор» Ф. Дюрренматта.

Омський театр драми

1994 — «Людина, тварина і чеснота» Л. Піранделло;
1994 — «Натуральне господарство в Шамбалі» О. Шипенко;
1995 — «Каплиця» І. О. Буніна — А. де Мюссе;
1996 — «Жінка в пісках» К. Аюе;
1997 — «Живий труп» Л. Толстого;
1998 — «Академія сміху» К. Мітані;
1998 — «Церемонії зорі» К. Фуентеса;
1999 — «Подія, яку ніхто не помітив» О. Володіна;
2000 — «Лоренцаччо» А. Мюссе.

Московський художній театр

2006 — «Живи і пам'ятай» Валентина Распутіна;
2007 — «Дванадцять картин з життя художника» Юрія Купера;
2010 — «Моя дорога Матильда» І. Горовиця.

Воронезький драматичний театр

2010 — «Арешт» Ж. Ануя;
2011 — «Ріка Потудань» А. Платонова;
2012 — «Приручення норовливої» А. Застирця за В. Шекспіром;
2012 — «Міст короля Людовика Святого» Т. Уайлдера;
2012 — «Чайка» А. Чехова.

Інші театри

1994 — «Чорт» Ф. Мольнара (Александринський театр);
1998 — «На дні» М. Горького («Токіо гейцзюсудза», Японія);
2005 — «Болеро» Павла Когоута (Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова);
2007 — «Night and Day» Біляни Срблянович (Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленсовєта);
2007 — «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна (Владимирський драматичний театр);
2009 — «Отелло» Джузеппе Верді (Пермський театр опери і балету);
2014 — «Євгеній Онєгін» Чайковського (Самарський театр опери та балету)^[2].

Відзнаки

Лауреат всеросійської театральної премії «Золота маска» 1997 року (кращий режисер, спектакль «Жінка в пісках» за романом Кобо Абе);
У 1999 році отримав вищу нагороду фестивалю «Балтійський дім» за виставу «Академія сміху» Кокі Мітані;
Заслужений діяч мистецтв Росії з 1999 року^[3];
Лауреат премії міжнародного фестивалю «Золотий витязь» в номінації «Театр малих форм» (2008);
Лауреат обласних театральних премій:
- «Підсумки сезону 2010—2011»;
- «Підсумки сезону 2014—2015»;
- «Браво 2015—2016»;
- «Браво 2016—2017»;
У 2016 році нагороджений Золотою медаллю Станіславського за заслуги в галузі театрального мистецтва. Нагороду вручив Олег Павлович Табаков;
Лауреат премії «Лідер року» в номінації «Культура» (2017);
Лауреат премії Центрального федерального округа в номінації «Театральне мистецтво» за створення вистави «Вишневий сад» (2019)^[1].

Примітки

Література

Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 454 . — ISBN 5-88500-042-5.

Біографії Театр Кінематограф

[ВТ-1] а ^б Воронезький академічний театр драми імені О. В. Кольцова. [Архівовано 2020-09-25 у Wayback Machine.](рос.)

[2] Кіно-театр.ру.(рос.)

[3] Указ Президента Російської Федерації від 22 листопада 1999 року № 1557 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації»(рос.)

[1]

[2]

[3]