Плучик Едуард Ліокумович

Плучик Едуард Ліокумович
Народився	27 листопада 1936(1936-11-27) або 27 лютого 1936(1936-02-27)[1]  Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Помер	30 січня 2019(2019-01-30) (82 роки)  Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2]
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	оператор-постановник
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад	Кіностудія ім. О. Довженка і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb	nm0687524

Едуард Ліокумович Плучик (нар. 27 листопада 1936, Мінськ — пом. 30 січня 2019, США) — радянський, український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1977).

Народ. 27 листопада 1936 р. у м. Мінську. Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1966, майстерня А. Головні).

З 1959 р. — оператор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Був членом Спілки кінематографістів України.

1992 р. виїхав до США, де помер 30 січня 2019 року.

• «Сон» (1964, 2-й оператор),
• «Гадюка» (1965, 2-й оператор),
• «Карантин» (1968),
• «Острів Вовчий» (1969),
• «Хліб і сіль» (1970),
• «Ритм задано світу» (1971, «Київнаукфільм». Приз V Всесоюзного кінофестивалю, Тбілісі, 1972),
• «Довга дорога в короткий день» (1972),
• «Дума про Ковпака» (1973—1976, 3 а),
• «Від Бугу до Вісли» (1980, 2 а),
• «Якщо ворог не здається...» (1982),
• «Ми звинувачуємо» (1985),
• «І в звуках пам'ять відгукнеться…» (1986),
• «Війна на західному напрямку» (1990, т/ф, 6 с, у співавт.),
• «Ну ти й відьма...» (1992, т/ф)

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.124—125;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.325;
• Митці України. К., 1992. — С.463—464;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.478—479.

• http://www.kino-teatr.ru/kino/operator/sov/25584/works/ [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]

1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312