Погодін Микола Федорович

Погодін Микола Федорович
рос. Погодин Николай Фёдорович
Народився	3 (16) листопада 1900[1]  Гундоровська, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер	19 вересня 1962(1962-09-19)[1][2][…] (61 рік)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	журналіст, письменник, драматург, сценарист
Знання мов	російська[4]
Членство	СП СРСР
Роки активності	з 1920
Діти	Стукалов Олег Миколайовичd
Нагороди
IMDb	ID 0688238

Микола Федорович Пого́дін (рос. Никола́й Фёдорович Пого́дин; справжнє прізвище — Стукалов; нар. 16 листопада 1900, Гундоровська — пом. 19 вересня 1962, Москва) — російський радянський драматург; член Спілки письменників СРСР. Батько драматурга Олега Стукалова.

Народився 3 [16] листопада 1900(19001116) року в станиці Гундоровській Області Війська Донського Російської імперії (нині у складі міста Донецька Ростовської області, Росія) в селянській сім'ї. Систематичної освіти не здобув. Трудову діяльність розпочав у 14 років.

Добровольцем служив у Червоній армії. З 1920 року працював репортером в ростовській газеті «Трудове життя»^[5]. Протягом 1922—1932 років працював кореспондентом газети «Правди». З 1925 року жив у Москві. З 1934 року був членом правління Спілки письменників СРСР. У 1951—1960 роках обіймав посаду головного редактора журналу «Театр».

Помер в Москві 19 вересня 1962 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі (ділянка № 8)^[5].

Друкуватися почав з 1920 року. Виступав як критик, публіцист. У 1926 році опублікував збірки нарисів «Кумачевий ранок», «Червоні паростки». 1959 року напиав роман «Янтарне намисто».

Автор п'єс

• «Темп» (1929);
• «Поема про сокиру» (1930);
• «Мій друг» (1932);
• «Аристократи» (1935);
• трилогії «Людина з рушницею» (1937), «Кремлівські куранти» (1940), «Третя патетична» (1958);
• «Ми втрьох поїхали на цілину» (1955);
• «Сонет Петрарки» (1956);
• «Маленька студентка» (1959);
• «Квіти живі» (1960);
• «Блакитна рапсодія» (1961).

Автор сценаріїв до фільмів

• «Ув'язнені» (1936, за своєю п'єсою «Аристократи»);
• «Тайга золота» (1937);
• «Кубанські козаки» (1950);
• «Три зустрічі» (1950, разом з Сергієм Єрмолінським і Михайлом Блейманом);
• «Джамбул» (1953, разом з Абдільдою Тажибаєвим);
• «Перший ешелон» (1956);
• «Вихори ворожі» (1956);
• «Борець і клоун» (1957).

За мотивами його п'єс на Одеській кіностудії знято фільм «Весна 29-го» (1975).

• Нагороджений двома орденами Леніна;
• Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1949 року;

премії

• Сталінська премія І ступеня (1941, за п'єсу «Людина з рушницею»);
• Сталінська премія ІІ ступеня (1951, за сценарій фільму «Кубанські козаки»);
• Ленінська премія (1959, за трилогію «Людина з рушницею», «Кремлівські куранти», «Третя патетична»)^[5].

• Литературная Энциклопедия. Том 9. Москва, 1935. — С.29—32 (рос.);
• Погодин Николай Фёдорович // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Й. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 331 (рос.);
• Сценаристи советского художественного кино. Москва, 1972. — С.279—280 (рос.);
• Погодін Микола Федорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Погодин Николай Фёдорович // Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 325. (рос.);
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. Москва, 1998. — С.600 (рос.);
• Театр: Энциклопедия. Москва, 2002. — С.242 (рос.).