|
Подеста Подеста́ (італ. podestà; від лат. potestas — «влада») — голова виконавчої і судової влади, найвища адміністративна особа у багатьох містах-республіках Італії XII — XVI ст.[1] та середземноморських комунах Франції[2]. Ця посада була відома у середньовічній Фризії[б]. Також так називалася найвища адміністративна посада у містах фашистської Італії (1926 —1946 рр.)[3]. В історії ІталіїСередні віки24/11/25 Ґвідо да Сассо ді Реджо (Guido da Sasso di Reggio) був першим задокументованим подестою Болоньї (1151 — 1155)[4]. Певним чином ця посада відповідала посаді претора. Особливо широко посада почала використовуватися за Фрідріха I Барбаросси, імператора Священної Римської імперії, який прагнув таким чином відновити систему представництва імперії. Рішення про це було прийнято на другому імператорському сеймі, який відбувся у листопаді 1158 року у Ронкальї (П'яченца). На цьому сеймі були присутні професори із Болонського університету[5]. Відомо, що Юрій Дрогобич, після свого призначення ректором Болонського університету (1481 — 1482), був у подести Болоньї як у голови міської влади, який мав підтвердити привілеї університету:
Призначені Фрідріхом подести представляли владу імператора на місцях (лат. quasi habens potestatem imperialis in hac parte), але це рішення не було прийнято позитивно, а їхня свавільна поведінка була одним із чинників утворення Ломбардської ліги та подальшого повстання за незалежність від імперії у 1167 році. 1183 року Фрідріх визнав незалежність міст ліги. Посада подести прижилася, але у більшості міст вона була виборною (або призначалася представниками громадян), що наближало її до консулів Риму, хоча це була не колегіальне правління, а одноосібне. Подеста вирішував справи і внутрішні, і зовнішні, але подестат був тимчасовим, і тривав від 6 місяців до одного року. У Флорентійській республіці інститут одноосібного подеста́, що прийшов на зміну колегії дванадцяти консулів як головного органу держави, утворився у XII столітті. Подеста був найманим старостою, зазвичай із іноземців, обирався на один рік і перебував під контролем комунальних органів. Він був головою колегіальних органів Флорентійської республіки і очолював її ополчення. Перша згадка про подеста у Флоренції відноситься до 1193 року, а на початку XIII століття подестат (італ. Podesteria) — організація комунального управління[7] — остаточно склався як державна система Флоренції та інших тосканських міст. Встановлення подестату означало падіння впливу старого міського нобілітету (аристократів) і перехід влади до багатих пополанів Флоренції. На початку 16 століття ця посада перестала існувати. XX століття1926 року, декретом Мусоліні, міських голів почали знову називати подестами[3]. Посада призначалася сенатом. Після Другої світової війни цю назву посади було відмінено. В історії Нідерландів
За Карла I Великого діяв «Кодекс законів фризів» (Lex Frisionum), за яким фризи вибирали представника імперії (намісника, згодом — штатгальтера). Італійська посада «подеста» могла стати відомою у Фризії під час Шостого хрестового походу (1228). Згадки у літературі«Подеста з міста Перуджі» згадується у романі «Королеви не мають ніг» чеського письменника Владіміра Неффа[8]. Примітки
Посилання
|
