Поль Дюка |
---|
фр. Paul Dukas |
---|
|
|
Повне ім'я | фр. Paul Abraham Dukas[1] |
---|
Дата народження | 1 жовтня 1865(1865-10-01)[2][3][…] |
---|
Місце народження | I округ Парижа, Париж, Франція[4][5][1] |
---|
Дата смерті | 17 травня 1935(1935-05-17)[2][4][…] (69 років) |
---|
Місце смерті | Париж, Франція[4][5] |
---|
Поховання | Крематорій-колумбарій Пер-Лашезd[6][2] |
---|
Громадянство | Франція |
---|
Професії | композитор, хореограф, педагог, музичний педагог, викладач університету, піаніст |
---|
Освіта | Lycée Turgotd і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
---|
Вчителі | Georges Mathiasd, Теодор Дюбуа і Ернест Гіро |
---|
Відомі учні | Олів'є Мессіан, Claude Arrieud, Tony Aubind, Даріус Мійо, Elsa Barrained і Yvonne Desportesd |
---|
Інструменти | фортепіано |
---|
Мова | французька |
---|
Жанри | опера, симфонія і impressionist musicd |
---|
Членство | Академія красних мистецтв Франції (17 травня 1935) |
---|
Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Нормальна школа музики |
---|
Нагороди | |
---|
Діти | Adrienne Thérèse Dukasd |
---|
Автограф | |
---|
Файли у Вікісховищі |
Поль Абрахам Дюка́ (фр. Paul Dukas; 1 жовтня 1865 — 17 травня 1935) — французький композитор, музичний критик і педагог.
Біографія
Народився у франко-єврейській родині у Парижі. З дитинства навчався грі на фортепіано, складати почав з 14 років. Навчався в Паризькій консерваторії у Теодора Дюбуа і Ернеста Ґіро. Першими великими творами Дюка стали дві увертюри, написані в 1883 році. Після низки невдалих спроб отримати Римську премію музикант вирішив покинути консерваторію і завершити кар'єру композитора, зайнявшись музичною критикою. Відслуживши в армії, Дюка, однак, повернувся до компонування і відновив заняття теорією музики.
Успіх здобув 1892 року, коли в Парижі була виконана його увертюра «Полієвкт», в цей же час публікуються його перші критичні статті. Інші відомі твори 1890-х років — Симфонія C-dur і скерцо «Учень чарівника», написане за мотивами однойменної балади Ґете і яке стало найпопулярнішим твором композитора. В обох роботах яскраво проявилося композиторську майстерність Дюка, його жива, оригінальна оркестровка і самобутній стиль. Незважаючи на успіх своїх творів, Дюка дуже критично ставився до них і знищував рукописи, через що багато з його робіт цього часу не збереглися.
На початку XX століття Дюка звернувся до великих сценічним робіт: опери «Аріанна та Синя Борода» і балету «Пері», написаним для видатної балерини Наталії Трухановому і вперше поставленому в 1912 році. Надалі музикант переключився на викладацьку і критичну роботу і більше не склав жодного великого твору.
З початку 1920-х років Дюка займався проблемами музичної освіти у французьких провінціях, а в 1928 році отримав місце професора класу композиції в Паризькій консерваторії. Серед його учнів — Олів'є Мессіан, Хоакін Родріго, Моріс Дюрюфле та багато інших відомі згодом композитори. Дюка помер у Парижі, похований на кладовищі Пер-Лашез.
Твори
- Увертюри («Гетц фон Берліхінген» — 1883, «Полієкт» — 1892, «Король Лір» — 1884)
- Симфонія C-dur (1896)
- Учень Чарівника (1897)
- Villanelle, для валторни та фортепіано (1906)
- La plainte, au loin, du faune… (1920)
- Prélude élégiaque, на ім'я Гайдна (1909)
- Соната мі-бемоль мінор (1901)
- Варіації, інтерлюдія і фінал, на тему Рамо (1903)
- Sonnet de Ronsard (1924)
- Vocalise, для голосу і фортепіано: Кантати (Hymne au soleil, Sémélé et Velléda)
- La Péri[fr] (1912)
- Ariane et Barbe-Bleue[fr] (1907)
Примітки
Посилання
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Генеалогія та некрополістика | |
---|
Література та бібліографія | |
---|
Наука | |
---|
Спорт | |
---|
Тематичні сайти | |
---|
Словники та енциклопедії | |
---|
Довідкові видання | |
---|
Нормативний контроль | |
---|