Марія Поліванова народилась 24 жовтня 1922 року в селі Наришкіно Алексинського району Тульської області в сім'ї робочого.[1]
Освіта середня. Після школи разом з Наталією Ковшовою працювала в трест организації авіаційної промисловості «Оргавіапром», одночасно навчаючись на підготовчих курсах при Московському авіаційному інституті. Планувала стати інженером — авіаконструктором.
З жовтня 1941 року в складі 3-ї Московської комуністичної стрілецької дивізії народного ополчення брала участь в обороні Москви. З січня 1942 в 528-му стрілецькому полку (130-та стрілецька дивізія, 1-ша ударна армія, Північно-Західний фронт).
З перших днів зарекомендувала себе зразковим бійцем. Брала участь в будівництві оборонних рубежів під Москвою і одночасно формувала разом з Наталією Ковшовоюснайперську групу: навчали бійців майстерності влучної стрільби. За короткий час вони підготували 26 снайперів, які винищили близько 300 гітлерівців.[2]
Перша участь в бою відбулась 21 — 22 лютого 1942 року під селом Нова Русса.
22 травня 1942 року в бою була поранена і госпіталізована. Після одужання відразу повернулась на фронт.
14 серпня 1942 року на один з відповідальних ділянок бою біля села Сутоки Парфінського районуНовгородської області була висунута група снайперів в складі якої була і Марія Поліванова. Бій вели до останнього патрону. Разом з Наталією Ковшовою були поранені і для того, щоб не потрапити в полон, підірвали останніми гранатами себе разом з десятком гітлерівців, що їх оточували.
На особистому рахунку Марії Поліванової близько 140 винищених німецьких солдатів та офіцерів.[3]
14 лютого 1943 року Наказом Президіуму Верховної Ради СРСР Марії Полівановій присвоїли Звання Героя Радянського Союзу посмертно за самовідданість та героїзм, проявлені в бою.[4]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 13 травня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
