Політичний спектр

радикальні консерватори

традиціоналісти

праворадикали

Політичний спектр — це система для характеристики та класифікації різних політичних позицій по відношенню один до одного на декількох геометричних осях, що представляють незалежні політичні виміри^[1].

Політичний спектр зазвичай включає ліво-правий вимір, який початково відсилав до розташування місць у французькому парламенті під час Великої французької революції^[1]^[2]. Комунізм і соціалізм зазвичай розглядаються як ліві, консерватизм і фашизм — як праві ідеології. Лібералізм іноді розташовують зліва (соціал-лібералізм), іноді в центрі, а іноді справа.

Політологи часто відзначають, що одна ліво-права вісь є надто спрощеною та недостатньою для опису існуючих варіацій політичних переконань, і тому часто використовуються додаткові осі^[1]^[3]. Назви протилежних полюсів у дослідженнях можуть відрізнятися, але популярні двовимірні спектри зазвичай розбиті між економічними питаннями (у ліво-правому вимірі) та соціокультурними питаннями^[1]^[4].

Діаграма Нолана

Докладніше: Діаграма Нолана

У зв'язку з тим, що двомірна політична шкала («праві» та «ліві») не дозволяє достатньо коректно відобразити погляди як на роль держави в контролі житті суспільства, так і на роль держави в забезпеченні соціальної рівності, то використовуються також «політичний компас» (відзначає, поряд з віссю «ліві» — «праві», що відображає ставлення до економічних питань, розподіл на лібертарно та авторитарні суспільно-політичні переконання) чотиривимірна шкала, запропонована американським лібертаріанцем Девідом Ноланом в 1969 році^[5]^[6].

Див. також

Література

Норберто Боббіо. Правые и левые [Архівовано 20 грудня 2012 у Wayback Machine.] // Неприкосновенный запас, № 5, 2003.
Тарас Білоус. Чому Гітлер не був лівим: політичний спектр і науковий підхід [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Спільне. — 4 березня 2019.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Heywood, Andrew (2017). Political Ideologies: An Introduction (6th ed.). Basingstoke: Macmillan International Higher Education. pp. 14–17.
↑ Knapp, Andrew; Wright, Vincent (2006). "French political traditions in a changing context" // The Government and Politics of France (5 ed.). Taylor and Francis
↑ Fenna, Alan; Robbins, Jane; Summers, John (2013). Government Politics in Australia. Robbins, Jane., Summers, John. (10th ed.). Melbourne: Pearson Higher Education AU. pp. 126 f.
↑ Love, Nancy Sue (2006). Understanding Dogmas and Dreams (Second ed.). Washington, District of Columbia: CQ Press. p. 16.
↑ David F. Nolan — Libertarian. Архів оригіналу за 17 лютого 2003. Процитовано 17 лютого 2003. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 15 (довідка)
↑ James W. Harris. Frequently Asked Questions ABOUT The World's Smallest Political Quiz. Архів оригіналу за 22 листопада 2002. Процитовано 22 листопада 2002.

Посилання

Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Heywood-1] а ^б ^в ^г Heywood, Andrew (2017). Political Ideologies: An Introduction (6th ed.). Basingstoke: Macmillan International Higher Education. pp. 14–17.

[2] Knapp, Andrew; Wright, Vincent (2006). "French political traditions in a changing context" // The Government and Politics of France (5 ed.). Taylor and Francis

[3] Fenna, Alan; Robbins, Jane; Summers, John (2013). Government Politics in Australia. Robbins, Jane., Summers, John. (10th ed.). Melbourne: Pearson Higher Education AU. pp. 126 f.

[4] Love, Nancy Sue (2006). Understanding Dogmas and Dreams (Second ed.). Washington, District of Columbia: CQ Press. p. 16.

[5] David F. Nolan — Libertarian. Архів оригіналу за 17 лютого 2003. Процитовано 17 лютого 2003. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 15 (довідка)

[6] James W. Harris. Frequently Asked Questions ABOUT The World's Smallest Political Quiz. Архів оригіналу за 22 листопада 2002. Процитовано 22 листопада 2002.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]