Право на достатній рівень життя

Право на достатній життєвий рівень є основним правом людини. Це частина Загальної декларації прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року^[1].

Кожен має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту його самого та його сім'ї, і право на забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від нього обставини.

Крім того, це було записано в статті 11 Міжнародного пакту ООН про економічні, соціальні та культурні права.

Попередник цього права, Свобода від потреби, є однією з Чотирьох свобод, про які американський президент Франклін Д. Рузвельт говорив у своєму положенні Союзу 6 січня 1941 року. Згідно з Рузвельтом, це право має мати кожна людина в усьому світі. Рузвельт описав своє третє право так:^[2][3]

По-третє, це свобода від потреби, що в перекладі на світові терміни означає економічне розуміння, яке забезпечить кожній нації здорове мирне життя для її жителів у будь-якій точці світу.

• Економічні, соціальні та культурні права
• Право людини на воду та санітарію