Прибалтійська операція (1944)

Прибалтійська операція (1944)
Німецько-радянська війна
Радянські танки на вулиці балтійського міста. 1944
Дата: 14 вересня — 24 листопада 1944 Місце: Країни Балтії, Східна Пруссія, Польща Результат: Перемога Червоної Армії
Сторони
Третій Рейх	СРСР
Командувачі
Фердинанд Шернер Ергард Раус Георг-Ганс Райнхардт	Леонід Говоров Іван Баграмян Олександр Василевський Володимир Трибуц Андрій Єрьоменко
Військові сили
700,000 чоловік, 1,200 танків і САУ, 7,000 гармат і мінометів, менше 400 літаків	1,546,000 чоловік, 3,000 танків і САУ, 17,500 гармат і мінометів, 2,600 літаків
Втрати
26 дивізій розгромлено 3 дивізії повністю знищено 400,000 солдатів опинилося в котлі	понад 60,000 загиблих 218,000 поранених Всього: 280,000

Прибалтійська операція (14 вересня — 24 листопада 1944) — стратегічна наступальна операція радянських військ з метою захопити територію Естонії, Латвії та Литви.

Включала в себе чотири фронтові операції: Ризьку, Талліннську, Моонзундську і Мемельську.

Результатом операції став розгром 26-ти та повне знищення 3-х дивізій німецької групи армій «Північ». Залишки німецьких військ в Балтійському регіоні було заблоковано в Курляндському котлі.

• Ленінградський фронт (Л. О. Говоров) — 195 тисяч чоловік;
• 1-й Прибалтійський фронт (І. Х. Баграмян) — 620 тисяч чоловік;
• 2-й Прибалтійський фронт (А. І. Єрьоменко) — 339 тисяч чоловік;
• 3-й Прибалтійський фронт (І. І. Масленников) — 345 тисяч чоловік;
• Балтійський флот (В. П. Трибуц) — 45 тисяч чоловік;

Всього: 1,546,000 чоловік.

Німецькі війська (головнокомандуючий Фердинанд Шернер):

• оперативна група «Нарва», 16-а і 18-а армії, 3-а танкова армія — понад 700 тисяч чоловік.

Німецька група армій «Північ» завчасно створила глибоко ешелоновану оборону, використовуючи на свою користь особливості географії даної місцевості — це велика кількість озер, річок і боліт, досить рідкісна дорожня мережа, що сприяло утруднення наступальних операцій. Особливе значення надавалося обороні Ризького напрямку. У районі Риги перебувало найсильніше угруповання противника, що включала 5 танкових дивізій.

Згідно з планом радянського Генштабу, війська трьох Прибалтійських фронтів повинні атакувати угрупування, що складається з 16-ї і 18-ї армій на ризькому напрямку (планувалося розчленувати німецькі війська і поодинці розгромити їх); а за участі Балтійського флоту Ленінградський фронт повинен був почати атаку на естонському напрямку (оперативна група «Нарва»).

У Червоної армії була подвійна перевага над вермахтом в людях і військовій техніці. До участі в операції залучалися національні війська, укомплектовані з уродженців балтійських республік. Дії радянських фронтів у Балтії координував і здійснював загальне керівництво операцією Маршал Радянського Союзу О. М. Василевський.

Операція тривала 71 день, ширина фронту досягала 1000 км, а глибина — 400 км. В результаті Прибалтійської операції нацистських окупантів вигнано з Литовської РСР, Латвійської РСР та Естонської РСР. Були розгромлені 26 дивізій групи армій «Північ» і 3 дивізії повністю знищені. Більш того, 400-тисячне німецько-латиське угруповання військ опинилася в Курляндському котлі.

112 солдатів Червоної Армії в ході операції були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, з них троє — двічі, понад 332 тис. чоловік були нагороджені медалями та орденами. 481 частина отримала урядові нагороди. 131 частина отримала почесне найменування міст Таллінн, Рига, Валга та ін.

• Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооруженных сил. Статистическое исследование / Под общей редакцией кандидата военных наук, профессора АВН генерал-полковника Г. Ф. Кривошеева. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — 608 с. — (Архив) — ISBN 5-224-01515-4. (рос.)

• Прибалтийская операция (рос.)

Це незавершена стаття про Другу світову війну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.