Народився 1922 року в селі Челпаново (зараз Атяшевського району Респу́бліки Мордо́вія) в родині селянина. Закінчив 8 класів школи, працював у колгоспі. Вчився у школі цивільної авіації в м. Курган[2].
У Червоній Армії з 1941 року. В 1942 році закінчив Ленінградське артилерійське училище. На фронті з 26 січня 1943 року на посаді командира взводу батареї 76-мм гармат 241-го стрілецького полку 95-ї стрілецької дивізії. За оборону Сталінграда 95-й стрілецькій дивізії було присвоєно звання гвардійської, 1 березня 1943 року вона стала 75-ю гвардійською стрілецькою дивізією, 241-й стрілецький полк став 241-м гвардійським стрілецьким полком. Гвардіїлейтенант Пугачов був нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда».
В складі 241-го гвардійського стрілецького полку Пугачов бере участь в битві на Курській дузі в районі Понирі-Ольховатка. За зразкове виконання бойових завдань і проявлені мужність і героїзм Пугачов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня[3].
У нагородному листі командир полку гвардії підполковник Бударін М.П. написав, що Пугачов виявив себе виключно мужнім, сміливим та винахідливим командиром. В числі перших форсував Дніпро, переправив на плотах гармати і підтримував вогнем стрілецькі підрозділи, підбивши 2 танки, одну самохідну гармату, знищивши 8 кулеметних точок, мінометну батарею, розсіяв і знищив до 2-х рот піхоті противника. Двічі був поранений, але продовжував командувати батареєю [4]:
Лейтенант Пугачов не встиг отримати свою нагороду. 8 жовтня 1943 року він загинув у бою за розширення плацдарму. Похований біля села Тарасовичі, яке в 1965 році було затоплене при заповнені Київського водосховища.
Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5(рос.)
