Пуреш (? — 9 квітня 1241) — мокшанський цар (каназор)^[1], очільник мокшанського ранньофеодального політичного утворення, відомого у руських літописах як «Пурешева волость», котра сполучила низку князівств. Мав сина Атямаса і доньку Нарчатку. У літописних зводах XII й XIII століть Пуреш згадується як сучасник Пургаса і його основний суперник.

Землі, об'єднані під владою Пуреша, включали басейни річок Цни, Вада, середньої течії річок Мокші і Сури. Здобув ряд перемог у війнах з заліськими князівствами^[2]. З 1220 року — союзник володимирського князя Юрія Всеволодовича у війні з Пургасом і булгарским ханом Алмушем за гирло Оки^[3]. Підтримував союзницькі відносини з половецьким ханом Котяном^[4].

За Лаврентіївським літописом, 1229 року «того ж літа переможи Пургаса Пурешев син з Половці, побив Мордву і всю Русь Пургасову, а Пургас ледь вмале утече»^[5].

Нашестя моголів у вересні 1236 року поставило Пуреша перед вибором, оскільки його володіння, розташовані в лісостеповій зоні, були відкриті для монгольської кінноти. Прийнявши пропозицію Батия, Пуреш став його васалом і разом зі своїм військом супроводжував монголів у їхньому поході в Центральну Європу.

У початку 1241 року військо Пуреша брало участь у взятті Любліна і Завихоста як авангард монгольської армії^[6]. Під час облоги фортеці Сандомир в лютому і Кракова в березні 1241 року мокшани зазнали значних втрат.

Напередодні битви при Легниці (1241 рік) Пуреш повів таємні переговори з Генріхом Благочестивим про перехід на сторону німців і богемів, сподіваючись при їх підтримці вийти з-під влади Батия^[7]. Після таємних переговорів 8 квітня 1241 року Пуреш відмовився воювати з німцями, посилаючись на великі втрати, і сказав Субедею, що його воїни втомилися. Субедей наказав відвести мокшанські війська в тил на відпочинок і здати зброю їх змінникам. Він обіцяв дати воїнам Пуреша нову зброю, яку доставляли обозами з тилу. У ніч на 9 квітня монголи перебили багатьох з них сплячими. Першими були вбиті каназор Пуреш і його син Атямас. Ті, кому вдалося втекти, повернулися в землі мокшан і повідомили про те, що сталося, Нарчатці, дочці Пуреша. Нарчатка, на чолі зібраної нею армії, спустошила тили монголів. Наступним етапом монголо-мокшанського протистояння стало Золотарівське побоїще.

• Повне зібрання російських літописів (ПСРЛ). Т. 1. М., 1997..
• Itinerarium fratris Willielmi de Rubruquis de ordine fratrum Minorum, Galli, Anno gratia 1253. ad partes Orientales.

• Образ царя Пуреша яскраво зображений в психологічній драмі А. Пудіна «Каназор»^[8].
• Пуреш є одним з основних дійових осіб в епічній поемі Я. Кулдуркаева «Ерьмезь»^[9].

• Битва при Легниці

• Первушкін В. І. Пуреш. 94.25.70.110.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) / Пензенська енциклопедія. — М.: Наукове видавництво «Велика Російська енциклопедія», 2001, с. 509.
• Аліхова А. Е., М. Ф. Жіганов, П. Д. Степанов. З давньої та середньовічної історії мордовського народу. — Саранськ, 1959.
• Гольмстен В. В., Горюнова Є. І. Про мордовському феодалізмі // Короткі повідомлення про доповіді і польові дослідження Інституту історії матеріальної культури. Т. VIII. — М., Л., 1940.
• Пудалов Б. М. Початковий період історії найдавніших міст Середнього Поволжя. (XII ѕ перша третина XIII в.). — Нижній Новгород, 2003
• Фомін В. В. Пургасова Русь. Інститут Російської історії РАН, 2007.