Південний фронт (Громадянська війна в Росії)
Півде́нний фронт (Громадянська війна в Росії) — оперативно-стратегічне об'єднання (фронт) Червоної армії на півдні Радянської Росії в ході Громадянської війни. Утворений 11 вересня 1918 року наказом РВСР в смузі між Західним районом оборони і Східним фронтом. Перейменований директивою Головкому РСЧА в Південно-Західний фронт з 10 січня 1920 року. Історія об'єднанняВійська Південного фронту вели оборонні бої проти Донської армії Краснова за Царицин і Камишин (липень — грудень 1918 року), потім проводили наступ (січень — березень 1919 року) з метою розгрому Донської армії, а також проти військ Денікіна за Донбас. Вели бої по придушенню повстань козаків у верхньодонських станицях в березні — червні 1919 р. Після наступу армій Денікіна, що почалося в травні, війська фронту відійшли з Донської області, залишивши Донбас і Харків. Почали серпневий контрнаступ проти армій Денікіна (серпень — вересень 1919), вели бої проти рейду білоказацької кінноти Мамонтова і Шкуро в тилу фронту (серпень — вересень 1919), під натиском противника відійшли на північ, залишивши Курськ, Вороніж, Орел[1][2]. Потім війська фронту провели контрнаступ проти армій Денікіна, в ході якого були здійснені операції: Орловсько-Курська (жовтень — листопад 1919), Воронезько-Касторненська (жовтень — листопад 1919), зайнявши міста Курськ, Вороніж, Орел, Касторне. У ході наступу спільно з Південно-Східним фронтом в листопаді 1919 — січні 1920 провели операції: Харківську (листопад — грудень 1919), Донбаську (грудень 1919), Ростово-Новочеркаську (січень 1920 року), завдали поразки армії Денікіна, зайняли міста Харків, Київ, Полтаву, Ростов-на-Дону, звільнили Донбас[1][2].
Командувачі
Склад військ фронту
Див. також
Джерела та література
Література
Примітки |