Підводні човни проєкту 667АМ «Навага-М»

Підводні човни проєкту 667АМ «Навага-М»
Під прапором	СРСР
Спуск на воду	23 серпня 1967 р (1 човен)
Виведений зі складу флоту	19 квітня 1990 р
Проєкт
Тип ПЧ	Підводний човен атомний з балістичними ракетами
Розробник проєкту	ЦКБ МТ «Рубін»
Головний конструктор	Марголін О. Я.
Класифікація НАТО	Yankee-II
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	15 вузлів (29 км/год)
Швидкість (підводна)	28 вузлів (54 км/год)
Робоча глибина занурення	320 м
Гранична глибина занурення	450 м
Автономність плавання	90 діб
Екіпаж	119 осіб (32 офіцери, 38 мічманів, 49 матросів)
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	128 м
Ширина корпусу найб.	11,7 м
Середня осадка (по КВЛ)	7,9 м
Водотоннажність надводна	7760т
Озброєння
Торпедно- мінне озброєння	4 носових ТА калібру 533-мм (16 торпед, 2 з ядерною ГЧ), 2 ТА кулібру 400-мм (4 торпеди)
Ракетне озброєння	шахтний комплекс Д-5, 12 ракет Р-31

Підводні човни проєкту 667АМ «Навага-М» — тип радянського підводних човнів з балістичними ракетами (ПЧАРБ) — за радянською класифікацією — атомних ракетних підводних крейсерів стратегічного призначення. Розроблявся як експериментальний, тому був в одному модернізованому човні попереднього проєкту.

Проєкт розроблявся для випробовування твердопаливної ракети Р-31 Для цього був виділений човен проєкту 667А — К-140, котрий на той час перебував на ремонті через аварію одного з реакторів. Через велику вагу ракети [P-31] кількість ракет було скорочено з 16 до 12, але повне водозаміщення таки збільшилося, хоча човен і став меншим по довжині. Збільшилася і висота кормової надбудови — «горба».

Модернізація розпочалася на кораблебудівному заводі «Зірочка» в Сєвєродвінську у 4 листопада 1972 році.

Перший пуск нової ракети відбувся 26 грудня 1976 року з акваторії Білого моря. Перший запуск твердопаливної ракети з підводного човна з сухим стартом. Пуск проводився з глибини 50 метрів про швидкості 5 вузлів (10 км/год) Перед тим було випробовування човна, котре тривало з 4 вересня до 8 жовтня. Під час котрого на борту перебувало до 400 чоловік при штатному числі екіпажу близько 120 чоловік.

В 1977 році було проведено 6 пусків ракет, з котрих успішним був тільки один. З липня 1977 по лютий 1978 проводилися доробки в бухті Ягельна.

В 1978 проведено 7 пусків ракет, з котрих більшість були успішними.

Літом 1979 року на «Зірочці» проводилися роботи по усуненню недоліків. У вересні 1979 К-140 успішно пройшов державні випробовування і здійснив пуск двох ракет на повну дальність, від Нової Землі по полігону Кура на Камчатці.

З 1980 по 1988 роки човен здійснив 8 далеких автономних походів, виконавши 5 ракетних стрільб

• 27 серпня 1968 року перебуваючи в Сєвєродвінську, після модернізації, через неправильний монтаж і помилку персоналу, відбувся несанкціонований вихід реактора лівого борту на потужність більшу номінальної у 18 разів. Тиск і температура перевищили номінальну у 4 рази. І це при тому що контролюючі прилади були виключені, через що чергові вчасно не помітили ЧП. В результаті активна зона і реактор були виведені з ладу. Але розгерметизації першого контуру не відбулося. Загиблих не було.
• 22 жовтня 1984 в Мотовській затоці йдучи в надводному положенні, в умовах поганої видимості, К-140 зіткнувся з К-373. Обидва човни отримали ушкодження легкого корпусу.

Літом 1990 року вийшов наказ Міноборони про утилізацію усіх ракет Р-31 методом відстрілу. Виведений зі складу флоту човен К-140 був ще 19 квітня 1990 року. Пуски (10 ракет) тривали з 17 вересня до 1 грудня, усі пройшли успішно.

17 грудня 1990 року єдиний човен цього проєкту К-140 був відправлений у Сєвєродвінськ для утилізації. Це чинилося виходячи з угоди ОСО-1 між США і СРСР.

Другий екіпаж човна був розформований у 1989 році, а перший у 1997 році.

Утилізація човна відбулася у 1997—1999 роках.

• Підводний човен
• Підводні човни атомні за типами і країнами
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)

• Забытое детище «Арсенала»
• К-140 ^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• К-140 проекта 667АМ
• Подводная лодка проекта 667АМ^{[недоступне посилання з червня 2019]}

• Ю. В. Апальков: Подводные лодки советского флота 1945—1991, том I. 2009, ISBN 978-5-903080-55-7.
• Справочник «Подводные лодки России», том IV, часть 1, 1ЦНИИ МО РФ (кораблестроения ВМФ), ЦКБ «Рубин», СПБ, 1996 год.
• Norman Polmar und Kenneth J. Moore: Cold War submarines: the design and construction of U.S. and Soviet submarines, 1945—2001. Potomac Books Inc., 2003, ISBN 978-1574885941 (englisch)
• CHANT, Chris. Válečné lodě současnosti. Praha: Deus, 2006. ISBN 80-86215-81-4. S. 256.

* PEJČOCH, Ivo; NOVÁK, Zdeněk; HÁJEK, Tomáš. Válečné lodě 7 — Druhá část zemí Evropy po roce 1945. Praha: Ares, 1998. ISBN 80-86158-08-X. S. 353.

• Jan Radziemski, «Hiroszima» i jej siostry. Historia atomowych okrętów podwodnych projektu 658 w: Okręty Wojenne nr 6/2003, ISSN 1231-014X