1920 рік. У центрі сюжету — Атлантик-Сіті. Історія починається за кілька годин до того, як США вступить в епоху «Сухого закону». Енох «Накі» Томпсон — міський скарбник і бос місцевого криміналітету зі зв'язками на самому «верху» — вирішує скористатися ситуацією і отримати фантастичні прибутки на підпільній торгівлі алкоголем. Однак не він один жадає збагатитися на новому промислі. У цьому зацікавлені ватажки злочинних угруповань Чикаго і Арнольд Ротштейн, великий фінансист і махінатор з Нью-Йорка. Про те ж думає і молодий помічник «Накі» — Джиммі Дармоді, ветеран Першої світової війни, який вже як місяць повернувся з Франції після лікування в госпіталі через поранення. Він вирішує нишком напасти на перший же «караван» з алкоголем, який на вантажівках повинні були переправити Ротштейну. Здійснити грабіж Дармоді допомагає Аль Капоне, молодий помічник Джонні Торріо, одного з босів чиказьких злочинців. З алкогольною контрабандою, що зароджується, намагається боротися Нельсон Ван Алден, старший агент ФБР, який очолив новий департамент в Атлантик-Сіті.
Джек Г'юстон — Річард Херроу (періодично в 1 сезоні; постійно в 2-4 сезонах) — колишній снайпер армії США, був другом Джиммі. Отримавши важке поранення в обличчя на фронті, носить олов'яну маску на обличчі.
Атлантик-Сіті двадцятих років був у точності відтворений для цього серіалу в Брукліні (Нью-Йорк). Бюджет прем'єрної серії склав 18 млн. $, з яких 5 млн. $ пішли на відтворення міського кварталу з усіма внутрішніми інтер'єрами, а також спорудження дощатого настилу набережної довжиною близько 91,5 метрів[4]. Виконавчий продюсер і режисер пілотної серії Мартін Скорсезе був настільки вимогливий в плані точності, що, наприклад, наполягав, щоб дошки для настилу були точно такого ж розміру, як вони були в Атлантик-Сіті в той час[5].
Реально існуючий Енох «Накі» Джонсон послужив прототипом для «Накі» Томпсона. Зовні Джонсон зовсім не був схожий на актора Стіва Бушемі: це був статечний чоловік, високий і огрядний, з лисиною, — нагадував радше персонажа Тоні Сопрано з серіалу «Клан Сопрано». Сценарист «Підпільної імперії» Теренс Вінтер, який також працював над сценаріями серій для «Клану Сопрано», хотів створити персонаж «Накі», що відрізняється від образу, реального чи зіграного Джеймсом Гандольфіні[4][6].
