Пірофіліт
Пірофілі́т — мінерал класу силікатів шаруватої будови. Від пір… і грецьк. «філлон» — лист (має властивість розщеплюватися на листочки при нагріванні). R.Hermann, 1829. Синонім: піроксит, агальматоліт[5] (так називають також гірську породу, що складається з пірофіліту). Загальний описХімічна формула: Al2[Si4O10] (OH)2. Al може частково заміщатися Mg, Fe. Звичайні домішки Са, Na, K, Ti. Містить (%): Al2O3 — 28,3; SiO2 — 66,7; H2O — 5,0. Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює пластинчасті маси і пластинчасто-променисті суцільні скупчення. Густина 2,72. Твердість 1,5. Колір білий з жовтуватим відтінком, блідо-зелений. Жирний на дотик. У шліфах безбарвний. Блиск скляний. Зустрічається як гідротермальний, низькотемпературний мінерал у деяких багатих на глинозем метаморфічних сланцях та екзогенних породах разом з кварцом, андалузитом, кіанітом, тальком, каолінітом. Розповсюдження: Рудні гори (ФРН), Банська Штявніца (Словаччина), Секеримб (Румунія), Урал (РФ), шт. Півн. Кароліна (США). В УкраїніВ Україні зустрічається на Волині. Використовують як замінник тальку, для виготовлення вогнетривких матеріалів та ізоляторів, як наповнювач тощо. Давньоукраїнські (X—XIV ст.) центри обробки пірофілітової сировини та виробничі майстерні знаходилися в Києві та Чернігові, а також поблизу сіл Нагоряни, Хлупляни, Прибитки, Городець, Покалів, Скребеличі, Норинськ, Коренівка, Велика Хайча, Коптівщина, Черевки, Рудня-Франківка та ін. Відомий[6] також середньовічний пірофілітовий промисел на Овруцькому кряжі. РізновидиРозрізняють:
Див. такожПримітки
Література
ПосиланняInformation related to Пірофіліт |