У 1936–1939 роках служив у Чехословацькій армії. Після демобілізації повернувся додому, наймитував. З 1941 року — робітник на будівництві залізниці. У 1943 році разом з іншими українцями був інтернований в робочий табір, восени 1944 року втік з нього.
З приєднанням Закарпаття до України став одним з організаторів сільськогосподарської артілі «За нове життя» (потім радгосп) Іршавського району Закарпатської області. З 1948 року працював там беззмінним ланковим-кукурудзівником. Член ВКП(б) з 1951 року. У 1957 році його ланка виростила 100 центнерів кукурудзи на гектарі.
З 1966 року — керівник районної ланки кукурудзівників. На початку 1970-х років закінчив курси механізаторів. У 1973 році організував механізовану ланку. Ланка, очолювана Юрієм Пітрою, протягом 30 років збирала в середньому по 112 центнерів зерна кукурудзи з 1 га (у 1974 році — по 124,7 ц (рекорд), в 1981 році — по 124,1 ц на кожному зі 190 га плантацій). На базі його ланки працювала школа передового досвіду кукурудзівників.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 грудня1977 року Юрій Юрійович Пітра нагороджений орденом Леніна і другою золотою медаллю «Серп і Молот».