Радивоє Огнянович
Особисті дані
Народження	1 липня 1933(1933-07-01)
	Строшинці, Королівство Югославія
Смерть	30 серпня 2011(2011-08-30)[1] (78 років)
	Белград, Сербія
Зріст	179 см[2]
Вага	75 кг[2]
Громадянство	Югославія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) ?–1951 «Срем»  ? (?) 1951–1953 «Партизан» 10 (1) 1953–1961 «Раднички» (Белград) 162 (61) 1961–1962 «Партизан» 9 (1) 1962–1963 «Црвена Звезда» 11 (2) 1963–1964 «Штурм» (Грац)  ? (?) 1964–1965 «Базель»  ? (?) 1965–1966 «Гренхен» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) ? Югославія U-20 1 (0) ? Югославія (B) 4 (0) 1957–1959 Югославія 5 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1982–1984 Камерун 1989–1992 Кот-д'Івуар 1993–1994 Китай U-23
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Радивоє Огнянович (сербохорв. Radivoje Ognjanović, нар. 1 липня 1933, Строшинці) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

У дорослому футболі дебютував виступами за команду «Срем», а 1951 року перейшов у столичний «Партизан».

У 1952 році він виграв Кубок Югославії з «Партизаном», але закріпитись у белградській команді не зумів і 1953—1961 роках виступав у іншому столичному клубі «Раднички» (Белград). Відіграв за нову команду наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі белградських «Радничок», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,38 голу за гру першості.

У 1961 році він повернувся в «Партизан», з яким у першому ж сезоні виграв національний чемпіонат, втім основним гравцем не став і незабаром перейшов до їх головного конкурента, клубу «Црвена Звезда», де втім теж не закріпився.

У 1963 році він виїхав до Австрії, де став гравцем «Штурма» (Грац), з яким став переможцем другого дивізіону країни, після чого поїхав до Швейцарії, де і грав до завершення кар'єри у клубах «Базель» та «Гренхен».

Залучався до складу молодіжної збірної Югославії.

17 листопада 1957 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у відбірковому матчі до чемпіонату світу 1958 року проти Румунії (2:0). Завдяки цій перемозі югославська збірна виграла свою групу відбору і вийшла на «мундіаль». На самому чемпіонаті світу 1958 року у Швеції Огнянович зіграв у двох матчах: з Парагваєм (3:3), в якому забив свій перший і єдиний матч за збірну, що дозволив зіграти внічию та вийти в чвертьфінал. В тому матчі Радивоє теж взяв участь, але його збірна програла 0:1.

Останній раз зіграв за збірну 26 квітня 1959 року в матчі Кубка Центральної Європи проти Швейцарії (5:1), а всього ж протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у формі головної команди країни 5 матчів, забивши 1 гол.

1982 року, після невдалого виступу збірної Камеруну на чемпіонаті світу, Радивоє очолив цю команду, змінивши Жана Венсана і привів команду до перемоги на Кубку африканських націй 1984 року у Кот-д'Івуарі, а також керував командою на Олімпійських іграх 1984 року у Лос-Анджелесі, до африканці не вийшли з групи

Згодом протягом 1989—1992 років очолював тренерський штаб клубу збірної Кот-д'Івуару, з якою вийшов на Кубок африканських націй 1990 року в Алжирі, втім на турнірі команда виступила невдало і не вийшла з групи.

Останнім місцем тренерської роботи була олімпійська збірна Китаю, головним тренером якої Радивоє Огнянович був з 1993 по 1994 рік.

• Чемпіон Югославії: 1961–62
• Володар Кубка Югославії: 1952
• Чемпіон Європи (U-18): 1951

• Володар Кубка африканських націй (1): 1984

• Радивоє Огнянович на сайті ФІФА (англ.)

• Радивоє Огнянович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Радивоє Огнянович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Радивоє Огнянович на сайті Eu-football.info (англ.)