Реактивний рух

Реактивний рух

Реактивний рух — рух, який виникає за рахунок відкидання частини маси тіла із певною швидкістю.

За законом збереження імпульсу, при відокремленні від тіла масою ${\displaystyle M}$ його частини з масою ${\displaystyle m}$ зі швидкістю Неможливо розібрати вираз (SVG (MathML можна ввімкнути через плагін браузера): Недійсна відповідь («Math extension cannot connect to Restbase.») від сервера «http://localhost:6011/uk.wikipedia.org/v1/»:): {\displaystyle v} , саме тіло набуває швидкості ${\displaystyle V}$, яку можна розрахувати за формулою

${\displaystyle (M-m)V+mv=0\,}$,

а, отже,

${\displaystyle V=-{\frac {mv}{M-m}}}$

Швидкість V направлена у напрямку, протилежному руху відкинутого тіла. Вона тим більша, чим більша маса відкинутого тіла та його швидкість.

В реальних випадках реактивний рух виникає за рахунок сталого викидання газів, які утворюються при спалюванні палива. При цьому маса тіла змінюється безперервно. Спалювання забезпечує високу швидкість витоку газу.

У загальному випадку, коли від тіла безперервно відділяється і приєднується певна маса, реактивний рух описується рівнянням Мещерського.

Реактивний рух застосовується в реактивному двигуні, одному з найпоширеніших типів двигунів літальних апаратів. Реактивний двигун є варіантом газової турбіни. Повітря, проходячи крізь приймач спереду, стискується компресором або гвинтом і подається у камеру згоряння. Впорскується і згорає паливо (зазвичай, гас). Гарячий газ розширюється і обертає турбіну, що керує компресором, і виходить із сопла з дуже великою швидкістю, викликаючи ефект "віддачі" та прискорюючи літальний апарат у протилежний бік.

У 1930 р. курсант Британських королівських військово-повітряних сил Френк Віттл запатентував конструкцію реактивного двигуна. До 1937 року винахідник побудував його і випробував на землі. Цей двигун міг розвивати тягу 3800 кН. Саме цей двигун і був першим реактивним двигуном. Приблизно у той же час німецький інженер Ганс фон Огайн створив подібний двигун, що у 1939 році був встановлений на літаку «Гайнкель 176»^[1].

• Федорченко А.М. (1975). Теоретична механіка. Київ: Вища школа., 516 с.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2013)

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2013)

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про ракетну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ Рудяченко, Олександр (25 березня 2023 року). Архип Люлька. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3685038-arhip-lulka-polumanij-dvigun-abo-slah-u-saturn.html (українська) . {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)