|
РелігієзнавствоРелігієзнавство — комплекс наукових академічних (теоретичних, дослідницьких та навчальних) дисциплін, що вивчають суспільну природу релігії — її історію, розвиток та місце в культурі та соціумі, типологію та таке інше. Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування й розвитку релігії, її будову, прояви в історії суспільства, роль у житті окремої людини, конкретних суспільств, взаємозв'язок і взаємодію з іншими царинами культури. Це комплексна галузь людського знання. Релігієзнавство сформувалося в результаті зусиль представників богословсько-теологічної, філософської та наукової думки. Як галузь гуманітарного знання релігієзнавство виникло в Європі у другій половині XIX століття. Засновниками релігієзнавства вважаються Фрідріх Макс Мюллер, Корнеліс Пітер Тіле та П'єр Шантепі де ла Соссе. Структура релігієзнавстваСучасне релігієзнавство, в залежності від академічної та культурної традиції кожної окремої країни, має таку дисциплінарну структуру: Класичний поділ: Проте у європейському релігієзнавстві (окрім Великої Британії) філософію релігії не включають у дисциплінарну структуру релігієзнавства. В Україні і Росії більшість дослідників вважають філософію релігії необхідною складовою релігієзнавчого комплексу. Окрім перерахованих вище дисциплін існують і інші релігієзнавчі дисципліни:
В Україні працює спеціальна фахова наукова інституція за керівництвом заслуженого діяча науки професора Анатолія Колодного — Відділення Релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. Українськими академічними релігієзнавцями було обґрунтовано і запропоновано розширену дисциплінарну структуру сучасного релігієзнавства:
Зокрема було інституалізовано в нових соціогуманітарних обставинах:
В українському релігієзнавстві також виділяють такі дисципліни:
Традиція виділяти політологію релігії як окрему релігієзнавчу дисципліну існує і в Польщі. Етнологія релігії в українському релігієзнавстві не тотожна західноєвропейській антропології релігії, оскільки її предметом дослідження є проблема «релігія і нація». Решта дисциплін в іноземних традиціях не зустрічаються, а в Україні не є загальновизнаними. У релігієзнавстві виділяють два важливі напрями, або розділи, — теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство вивчає філософські, соціологічні та психологічні аспекти. Історичне — вивчає історію виникнення та еволюції окремих релігій та вірувань в їхньому взаємозв'язку, звертає увагу на послідовності розвитку релігійних культів. Обидва напрями складають цілісну систему наукового дослідження релігії. Однак теоретичні й історичні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Така точка зору відображає об'єктивні процеси інтеграції та диференціації наукових знань про соціальну сутність релігії та її функції. Релігієзнавство в УкраїніРелігієзнавство в Україні нового часу з'явилося на базі колишнього комуністичного фаху Науковий атеїзм, котрий в 1990–1991 роках втратив свої монопольні позиції на території СРСР і України, і як академічна інституція припинив своє існування. Всі його підрозділи та кадри перейшли у ведення «Релігієзнавства». Джерела
Література
Посилання
Information related to Релігієзнавство |
