Ринколіт

Ринколіт
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)[d][1]
IMA-номер	IMA2016 s.p.
Абревіатура	Msd-Ce[2]
Хімічна формула	(Ca₃REE)[(H₂O)₂Ca₀.₅☐₀.₅]Ti(Si₂O₇)₂(OH)₂(H₂O)₂[3]
Nickel-Strunz 10	9.BE.20
Dana 8	56.2.5.1
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Просторова група	кристалографічна група 4d
Інші характеристики
Названо на честь	Карл Густав Мосандер[4]
Типова місцевість	Låven islandd[4]
Ринколіт у Вікісховищі

Ринколіт (англ. rinkolite; нім. Rinkolit m) — мінерал, діортосилікат натрію, калію, церію і титану.

Назва — за прізвищем данського промислового діяча Рінка (Rink), E.M. Бонштедт, 1926. Синонім — ринкіт, мозандрит.

Хімічна формула: Na₂Ca₄CeTiOF₃[Si₂O₇]₂.

або Na_2.5Ca₄CeTi_0.75Nb_0.25(Si₂O₇)₂O₃F^[5] Склад непостійний: Na: Ca від 1:2 до 1:1.

Вміст води 0—7,7 %.

Сингонія моноклінна.

Форми виділення: призматичні або таблитчасті кристали, двійники.

Густина 3,3—3,5.

Твердість 4,0—5,5.

Колір від темно-червоного і червоно-бурого до темно-жовтого і зеленувато-жовтого.

Блиск скляний, алмазний. Крихкий.

Типоморфний мінерал нефелін-сієнітових пегматитів.

Відомий в Ґренландії, Норвегії, на Кольському півострові та в інших місцях.

Важлива руда на рідкісні землі. Метаміктний або прихованокристалічний склуватий різновид ринколіту — ловчорит.

Розрізняють:

• ринколіт кальціїстий (ринколіт);
• ринколіт церіїстий (різновид ринколіту, який містить до 21,25 % Се₂О₃).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ринколіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ринколіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Rinkolite [Архівовано 21 вересня 2015 у Wayback Machine.]