Роздільне мисленняРоздільне ми́слення або компартменталіза́ція (англ. compartmentalization від to compartmentalize — «розділяти») — механізм психологічного захисту, який проявляється в упертому запереченні суперечностей між якимись ідеями, думками, відношеннями або формами поведінки, небажанню усвідомлювати ці суперечності[1]. СутністьРоздільне мислення є захисним механізмом, що уможливлює людині уміщати у собі несумісні логічні установки. Якщо з якихось причин людина потребує кожної з своїх несумісних установок, то усвідомлення неминучої з цього суперечності починає займати думи спробами розв'язати цю суперечність (часто за допомогою раціоналізацій). Щоб уникнути цього, людина може вдатися до такого прийому, як мислити роздільно — не усвідомлюючи суперечності між ними, дотримуватися обох установок одразу. При погляді збоку, це має вигляд простого лицемірства, але сама людина у цьому разі дотримується своїх установок цілком щиро, хоча використовує у кожному випадку лише одну з них. Може привести до прихованої вразливості у тих, хто уживає його як основний захисний механізм[2]. Особи, що страждають на прикордонний розлад особистості і поділюють навколишніх на «добрих» і «поганих», при зіткненні з інформацією, що руйнує цю систему, можуть вдатися до цього прийому, застосовуючи заперечення або ігнорування всього, що суперечить їй[3]. ПрикладиДеякі з наочних прикладів, що пояснюють механізм цього захисту:
Такі приклади застосовування роздільного мислення є вельми поширеними. Менш адаптивні приклади:
Див. такожПримітки
Джерела
Information related to Роздільне мислення |