Росляков Сергій Миколайович

Росляков Сергій Миколайович
Росляков Сергій Миколайович
Народився	9 січня 1953 (72 роки) ; Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	мистецтвознавець
Alma mater	Миколаївський кораблебудівний інститут; Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна
Галузь	мистецтвознавство
Заклад	Миколаївський обласний художній музей імені Василя Верещагіна
Посада	директор Миколаївського художнього музею ім. В. В. Верещагіна
Вчене звання	кандидат наук
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства
Членство	Національна спілка художників України
Нагороди

|портрет= |Посада=

Росляков Сергій Миколайович (нар. 9 січня 1953(19530109), Миколаїв) — український мистецтвознавець, член Національної спілки художників України (1993), кандидат мистецтвознавства (1992), директор Миколаївського художнього музею ім. В. В. Верещагіна.

Біографія

У 1976 закінчив Миколаївський кораблебудівний інститут. Працював в МКІ, НДІ технології суднового машинобудування «Сіріус». З 1982 працює в Миколаївському художньому музеї ім. В. В. Верещагіна.

У 1984 закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна Академії мистецтв СРСР. Там же захистив дисертацію на звання кандидата мистецтвознавства в образотворчому мистецтві.

У 1993 прийнятий у члени Національної спілки художників України.

Професійна та громадська діяльність

Один з творців художнього музею імені Євгена Кибрика в місті Вознесенську (1985) і експозиції музею імені Василя Верещагіна (1986). У художньому музеї імені Василя Верещагіна з його ініціативи і під його науковим керівництвом пройшли численні виставки російських і українських художників.

З 1996 курирує напрямок «Мистецтвознавства» в Південнослов'янському інституті Київського славістичного університету, доцент. Автор численних публікацій з питань теорії та історії образотворчого мистецтва.

В останні роки працює в галузі живопису та ювелірного мистецтва. Організатор і учасник виставок у музеї суднобудування і флоту «3 °C.Н.-студія» і «Троє в місті». Член оргкомітету загальноміської програми «Людина року» (м. Миколаїв). Входить до складу наглядової ради Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія».^[1]

Політична діяльність

Член Миколаївської обласної організації «Інтелігенція України за соціалізм».^[2]

На парламентських виборах 2002 року входив до виборчого списку «Руського блоку».^[3]

На місцевих виборах 2010 р. балотувався у депутати Миколаївської обласної ради від Комуністичної партії України.^[4]

Нагороди

У 2000 удостоєний звання «Городянин року» у номінації «Культура».

Заслужений працівник культури України (2008).^[5]

Бібліографія

Николаевский государственный художественный музей им. В. В. Верещагина: Каталог / Под общ. ред. С. Н. Рослякова. — Николаев, 1997. — 120 с.
Росляков С. Н. Местные скульптурные мастерские Ольвии послегетского времени // Тези доповідей першої обласної наукової краєзнавчої конференції «Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження». — Миколаїв, 1995. — С. 45-48.
Росляков С. Н. Мистецтво Ольвії // Вересень. — 2002. — № 2-3. — С. 75-78.
Росляков С. Н. Наш «иностранец»: Золотой медали имени В. В. Верещагина Академии художеств России удостоен наш музей // Вечерний Николаев. — 2002. — 26 нояб. — С. 3.
Росляков С. Н. Ольвия и ее искусство: Краевед. очерк. — Одесса: Маяк, 1991. — 120 с.: ил.
Росляков С. Н. Ольвия: жизнь и смерть цивилизации. — Николаев: «Возможности Киммерии», 2003. — 172 с.
Росляков С. Н. Південні джерела // Сучасні миколаївські митці. — Миколаїв: МП «Можливості Кіммерії», 2000. — С. 1.
Росляков С. М. // Сучасні миколаївські митці. — Миколаїв: МП «Можливості Кіммерії», 2000. — С. 99.

Література

Онежко М. Созвездье муз // Вестник Прибужья. — 2003. — 6 февр. — С. 1.
Мирошниченко Е. Директор музея — доцент // Вечерний Николаев. — 2002. — 12 февр. — С. 1.
Пух И. В человеческой системе ценностей на первом месте должны стоять нравственность и духовность // Партнер информ. — 2001. — 27 сент. — С. 1.
У музея новый директор // Рідне Прибужжя. — 2000. — 4 лист. — С. 4.
Чубенко В. Игры со здравым смыслом, или Разговор с искусствоведом у его картин // Новая николаевская газета. — 1995. — 17 авг. — С. 1.
Агеев Ю. Искусствовед, художник, директор: [С. М. Рослякову присвоєно високе звання заслуженого працівника культури України] // Южная правда. — 2007. — 16 янв. — С. 1.
Хранитель прекрасного [С. Росляков] / Е. Горбуров // Имена. – 2009. – № 1. – С. 30–33.

Примітки

↑ Кабінет Міністрів України. Постанова від 23 квітня 2008 р. N 419 «Про затвердження складу наглядових рад національних історико-культурних заповідників»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ «Пам'ятаємо все… стала пам'ять людська обеліском». Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 10 лютого 2011.
↑ Алфавітний покажчик кандидатів у народні депутати України^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Зареєстровані кандидати у депутати Миколаївської обласної ради по багатомандатному округу від обласних організацій політичних партій (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2010. Процитовано 10 лютого 2011.
↑ Указ Президента України № 1004/2006 від 28 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 січня 2012. Процитовано 10 лютого 2011.

Джерела

Сергій Росляков на сайті Аполлон(рос.)

Посилання

Росляков Сергій Миколайович на сайті Національної спілки художників України(укр.)

[1] Кабінет Міністрів України. Постанова від 23 квітня 2008 р. N 419 «Про затвердження складу наглядових рад національних історико-культурних заповідників»^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[2] «Пам'ятаємо все… стала пам'ять людська обеліском». Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 10 лютого 2011.

[3] Алфавітний покажчик кандидатів у народні депутати України^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[4] Зареєстровані кандидати у депутати Миколаївської обласної ради по багатомандатному округу від обласних організацій політичних партій (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2010. Процитовано 10 лютого 2011.

[5] Указ Президента України № 1004/2006 від 28 листопада 2006 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 січня 2012. Процитовано 10 лютого 2011.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]