У січні 1943 року призваний ло лав РСЧА Кіровським РВК м. Чкалова. Учасник німецько-радянської війни. Воював на Карельському фронті на посаді радиста 815-го артилерійського полку 262-ї стрілецької дивізії. 3 червня 1943 року отримав важке осколкове поранення, внаслідок якого втратив праве око. Демобілізований за станом здоров'я у 1943 році.[2]
З вересня 1943 по лютий 1946 року навчався у Московському вищому технічному училищі імені Баумана. У лютому 1946 року перевівся до Латвійського державного університету.
У листопаді 1960 — січні 1963 року — 1-й секретар Лієпайського міського комітету КП Латвії.
У січні — червні 1963 року — завідувач відділу партійних органів ЦК КП Латвії.
У червні 1963 — квітні 1966 року — 1-й секретар Ризького міського комітету КП Латвії.
15 квітня 1966 — 5 травня 1970 року — секретар ЦК КП Латвії.
5 травня 1970 — 6 жовтня 1988 року — голова Ради міністрів Латвійської РСР.
З жовтня 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення. Працював консультантом інженерного центру «Дельта» інституту Держплану Латвійської РСР. Мешкав у Ризі, де й помер.