Румунська абетка

Румунська абетка потрібна для запису румунської мови. Вона є різновидом латинської абетки й складається з 31 літери.

Літери

Крім загальних абетка містить п'ять особливих літер: Ăă, Ââ, Îî, Șș, Țț.

A a	Ă ă	Â â	B b	C c	D d	E e	F f
G g	H h	I i	Î î	J j	K k	L l	M m
N n	O o	P p	Q q	R r	S s	Ș ș	T t
Ț ț	U u	V v	W w	X x	Y y	Z z

Вимова

Літера	Фонема	Приблизна вимова
A a	/a/	А
Ă ă (a-бревіс)	/ə/	заднє Е
Â â (a-циркумфлекс)	/ɨ/	заднє И
B b	/b/	Б
C c	/k/	К
C c	/t͡ʃ/	Ч (якщо c трапляється перед e або i)
D d	/d/	Д
E e	/e/	Е
	/e̯/	(напівголосний /e/)
	/je/	Є (у кількох давніх словах із початковим e: este, el тощо.^[1]
F f	/f/	Ф
G g	/ɡ/	Ґ
G g	/d͡ʒ/	ДЖ (якщо g трапляється перед e або i)
H h	/h/	Х~Г^[2]
H h	(mute)	не вимовляється, якщо займає позицію між c/g та e/i (che, chi, ghe, ghi)
I i	/i/	І
	/j/	Й (перед голосними)
	/ʲ/	(палаталізація)
Î î (i-циркумфлекс)	/ɨ/	Ідентично до Â, див. вище
J j	/ʒ/	Ж
K k	/k/	К
L l	/l/	Л
M m	/m/	М
N n	/n/	Н
O o	/o/	О
O o	/o̯/	(напівголосний /o/)
P p	/p/	П
Q q	/k/	К
R r	/r/	Р
S s	/s/	С
Ș ș (s-кома) ^*	/ʃ/	Ш
T t	/t/	Т
Ț ț (t-кома) ^*	/ts/	Ц
U u	/u/	У
U u	/w/	Ў (як «в» у слові «любов»)
V v	/v/	В
W w	/v/	В
	/w/	Ў (як «в» у слові «любов»)
	/u/	У
X x	/ks/	КС
X x	/ɡz/	ҐЗ
Y y	/j/	Й
Y y	/i/	І
Z z	/z/	З

Історія

Перехід на латиницю

Найдавніше відоме видання румунською мовою з використанням латинської абетки — «Кодекс Тодореску» або «Книга пісень» (збірка з 10 кальвіністських гімнів) 1570—1573 років. Румунська греко-католицька церква широко поширювала книги румунською мовою з латинською абеткою у XVIII столітті. У Трансільванії перехід на латинську абетку відбувся у XIX столітті. У Валахії та Молдові перехід від кирилиці до латиниці відбувся поступово, у середині XIX століття, через перехідну (цивільну) абетку, започатковану 1828 року, що включала як латинські так й кириличні літери. Остаточну заміну кирилиці на латиницю було здійснено у 1862 господарем Об'єднаного князівства Волощини та Молдови Александру Йоаном Кузою.

Примітки

↑ Деякі румунські словники вказують на вимову [je] для початкової e в кількох особистих займенниках: el, ei тощо. та деяких формах дієслова a fi (бути): este, eram тощо
↑ Щілинний глухий приголосний [h] у румунській мові є задньоязиковим і схожим за артикуляцією на український приголосний [х]. Однак у румунських говірках ця фонема вимовляється також як глухий або дзвінкий ларингальний." (Семчинський С. В. Румунська мова: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — Чернівці, 2007).

Див. також

[1] Деякі румунські словники вказують на вимову [je] для початкової e в кількох особистих займенниках: el, ei тощо. та деяких формах дієслова a fi (бути): este, eram тощо

[2] Щілинний глухий приголосний [h] у румунській мові є задньоязиковим і схожим за артикуляцією на український приголосний [х]. Однак у румунських говірках ця фонема вимовляється також як глухий або дзвінкий ларингальний." (Семчинський С. В. Румунська мова: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — Чернівці, 2007).

[1]

[2]