Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Різанина у Хамі (1982)

Різанина у Хамі
Зображення
Країна  Сирія
Адміністративна одиниця Гама
Місце розташування Гама
Момент часу 1982
Час/дата початку 2 лютого 1982
Час/дата закінчення 28 лютого 1982
Організатор Хафез аль-Ассад
Мапа
CMNS: Різанина у Хамі у Вікісховищі

35°08′ пн. ш. 36°45′ сх. д. / 35.13° пн. ш. 36.75° сх. д. / 35.13; 36.75

Різанина у Хамі[1] (араб. مجزرة حماة) відбулася у лютому 1982 року, коли сирійська арабська армія та воєнізовані сили оборонних компаній за наказом президента Хафеза аль-Асада на 27 днів взяли в облогу місто Хама, щоб придушити повстання Братів-мусульман проти уряду баасистів.[2][3] Повстання, розпочате у 1976 році групами мусульман-сунітів, включаючи Братів-мусульман, було жорстоко придушене під час антисунітської різанини[4] в Хамі, здійсненої Сирійською арабською армією та алавітськими ополченнями під командуванням генерала Ріфаата аль-Асада.[5]

Перед початком операції Хафез аль-Асад віддав наказ ізолювати Хаму від зовнішнього світу; фактично запровадивши блокування ЗМІ, цілковите припинення зв'язку, електроенергії та постачання продовольства до міста на місяці.[6] У перших дипломатичних звітах західних країн говорилося про 1000 убитих.[7][8] Подальші оцінки відрізняються, причому нижчі оцінки повідомляють про щонайменше 10 000 смертей[9], тоді як інші вказують на 20 000 (Роберт Фіск)[2] або 40 000 (Сирійський комітет з прав людини та SNHR)[3]. Різанина залишається «найбільш смертоносним актом» насильства, вчиненого арабською державою проти власного населення в історії сучасного Близького Сходу.[10]

Майже дві третини міста було зруйновано під час військової операції баасистів.[9][11] Роберт Фіск, який був присутній у Хамі під час різанини, повідомив, що невибіркове бомбардування зрівняло більшу частину міста з землею і що переважна більшість жертв були цивільними. Патрік Сіл у репортажі для «The Globe and Mail», описав операцію як «двотижневу оргію вбивств, руйнування та грабунку», яка знищила місто та вбила щонайменше 25 000 жителів.

Подія була описана як «геноцидна різанина»[12], що була мотивована міжконфесійною ворожнечею проти сунітської громади Хами.[a] Пам'ять про різанину залишається важливим аспектом сирійської культури і викликає сильні емоції серед сирійців донині.[17][18]

Див. також

Нотатки

  1. ↑ Sources:[13][14][15][16]

Примітки

  1. ↑ Mikaberidze, Alexander (2013). Hama Massacre (1982). Atrocities, Massacres, and War Crimes: An Encyclopedia. Santa Barbara, California: ABC-CLIO, LLC. с. 229. ISBN 978-1-59884-925-7.
  2. ↑ а б Fisk, Robert. 2010 September 16. Robert Fisk: Freedom, democracy and human rights in Syria. (Ribal al-Assad gives our writer a rare insight into the dynasty that has shaped modern Syria). The Independent (UK).
  3. ↑ а б MEMRI (January 2002). Bashar Assad Teaches Visiting Members of U.S. Congress How to Fight Terrorism. Middle East Media Research Institute. Процитовано 12 серпня 2010.
    • {{cite
  4. ↑ Bou Nassif, Hicham (2020). Endgames: Military Response to Protest in Arab Autocracies. New York, NY: Cambridge University Press. с. 126, 194. ISBN 978-1-108-84124-5.
  5. ↑ Roberts, David (2015). 12: Hafiz al-Asad – II. The Ba'ath and the creation of modern Syria (вид. Routledge Library Editions: Syria). Abingdon, Oxon: Routledge. с. 121. ISBN 978-0-415-83882-5.
  6. ↑ Moss, Dana M. (2022). 2: Exit from Authoritarianism. The Arab Spring Abroad: Diaspora Activism against Authoritarian Regimes. New York, NY: Cambridge University Press. с. 57, 58. doi:10.1017/9781108980036. ISBN 978-1-108-84553-3.
  7. ↑ Syria: Bloody Challenge to Assad. Time. 8 березня 1982. Архів оригіналу за 15 жовтня 2010.
  8. ↑ JOHN KIFNER, Special to the New York Times (12 лютого 1982). Syrian Troops Are Said To Battle Rebels Encircled in Central City. The New York Times. Hama (Syria); Syria. Процитовано 20 січня 2012.
  9. ↑ а б Atassi, Basma (2 лютого 2012). Breaking the silence over Hama atrocities. Al Jazeera. Архів оригіналу за 3 листопада 2020.
  10. ↑ Amos, Deborah (2 лютого 2012). 30 Years Later, Photos Emerge From Killings in Syria. NPR. Архів оригіналу за 2 лютого 2012.
  11. ↑ Switzerland issues arrest warrant for uncle of Syria's Assad. The National. 16 серпня 2023. Архів оригіналу за 16 серпня 2023.
  12. ↑ Genocide Watch Recommendations for Syria, Genocide and Mass Atrocities Alert: Syria (PDF). migs.concordia.ca. February 2012. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2013.
  13. ↑ Bou Nassif, Hicham (2020). Endgames: Military Response to Protest in Arab Autocracies. New York, NY: Cambridge University Press. с. 126, 194. ISBN 978-1-108-84124-5. In the wake of the tense period stretching from the Aleppo incident in 1979 to the Hama massacre in 1982, the regime accentuated the Alawitization of its coercive apparatus as its dependency on its sectarian base increased... regime violence against Sunnis did not begin in 2011, and was never restricted to the Muslim Brotherhood alone. Even Patrick Seale, who wrote an otherwise sympathetic biography of Hafez al-Asad, admits that thousands of Sunni civilians were slaughtered during the notorious Hama massacre in 1982 by the all-Alawi Defense Companies after the city fell. Human rights organizations have documented a series of other horrendous massacres of Sunnis that may not have reached Hama’s level of violence, but were extremely bloody, nonetheless.
  14. ↑ Genocide Watch Recommendations for Syria, Genocide and Mass Atrocities Alert: Syria (PDF). migs.concordia.ca. February 2012. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2013. Tensions and political strife have been an on-going theme in Syria due in large part to the opposing ideologies of the regime’s ruling Alawite minority -- Baathist socialism- and the Sunni Muslim majority, which makes up three quarters of the country’s population, and largely favors adherence to Islamic law. After the Hama Massacre of 1982- a 'scorched earth' operation that killed 20,000 people to combat an attempted Sunni Muslim uprising- the government became increasingly authoritarian, relying on repressive policies to maintain control.
  15. ↑ Seale, Patrick (1989). Asad of Syria: The Struggle for the Middle East. Los Angeles, US: University of California Press. с. 332, 333. ISBN 0-520-06667-7. In Damascus there was a moment of something like panic when Hama rose. The regime itself shook... Behind the immediate contest lay the old multi-layered hostility between Islam and the Ba‘th, between Sunni and 'Alawi, between town and country.
  16. ↑ Mikaberidze, Alexander (2013). Hama Massacre (1982). Atrocities, Massacres, and War Crimes: An Encyclopedia. Santa Barbara, California: ABC-CLIO, LLC. с. 229. ISBN 978-1-59884-925-7. The most infamous crackdown, however, occurred in early 1982, when al-Assad ordered a brutal crackdown on the defiant city of Hama, where the Sunni Muslim community continued to defy the regime..
  17. ↑ Ismail, Salwa (2018). 4: Memories of Violence: Hama 1982. The Rule of Violence : Subjectivity, Memory and Government in Syria. New York, NY: Cambridge University Press. с. 131—158. doi:10.1017/9781139424721. ISBN 978-1-107-03218-7.
  18. ↑ Batatu, Hanna (1999). Syria's Peasantry, the Descendants of Its Lesser Rural Notables, and Their Politics. Chichester, West Sussex, UK: Princeton University Press. с. 203. ISBN 0-691-00254-1.

Бібліографія

Література

  • Kathrin Nina Wiedl: The Hama Massacre — reasons, supporters of the rebellion, consequences. München 2007, ISBN 978-3-638-71034-3.
  • The Economist (16 November 2000) Is Syria really changing?, London: 'Syria’s Islamist movement has recently shown signs of coming back to life, nearly 20 years after 30,000 people were brutally massacred in Hama in 1982' The Economist
  • Routledge (10 January 2000) Summary of the 10 January 2002, Roundtable on Militant Islamic Fundamentalism in the Twenty-First Century, Volume 24, Number 3 / 1 June 2002: Pages:187 – 205
  • Jack Donnelly (1988) Human Rights at the United Nations 1955–85: The Question of Bias, International Studies Quarterly, Vol. 32, No. 3 (Sep. 1988), pp. 275–303
  • Fisk, Robert. 1997 January 19. A Land in the Shadow of Death. The Independent (UK) (paragraph recollecting insurgency and reaction).

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya