Р-27 (Індекс ГРАУ ВМФ: 4К10, за класифікацією МО США та НАТО: SS-N-6 Mod 1, Serb) — радянська одноступінчаста рідиннабалістична ракета підводних човнів, що перебувала на озброєнні підводних сил ВМФ СРСР у 1960—1980-х роках. Розроблена в СКБ-385 під керівництвом головного конструктора Макєєва В. П. з 1962 по 1968 рік. Прийнята на озброєння 13 березня1968 року. У складі ракетного комплексу Д-5 входила до складу озброєння атомних підводних човнів проєктів 667А та 667АУ. Основним завданням при створенні ракетного комплексу з ракетою Р-27 визначалася ліквідація відставання від американських ракет цього класу. Модифікацію Р-27У знято з озброєння в 1989 році.
Ракета була родоначальницею радянського морського рідинного ракетобудування і призначалася для ураження стратегічних об'єктів на середніх дальностях. На підводних човнах проєктів 667А, 667АУ розміщувалися в ракетному комплексі Д-5 з боєкомплектом 16 ракет. Д-5 прийнято на озброєння ВМФ у 1968 році, Д-5У — у 1974 році.
У ракеті реалізована сукупність схемно-компонувальних та конструктивно-технологічних рішень, що стали базовими для всіх наступних типів рідинних ракет для АПЧ:
цільнозварні конструкції корпусу ракети;
введення «утопленої» схеми рухової установки — розташування двигуна в баку пального;
застосування гумометалевих амортизаторів та розміщення елементів стартової системи на ракеті;
заводська заправка ракет довгозберігаючими компонентами палива з наступною ампулізацією баків;
автоматизоване керування передстартовою підготовкою та залповою стрільбою.
Історія
24 квітня1962 року вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР № 386—179 про розробку нової ракети Р-27 комплексу Д-5 для озброєння нових атомних ракетних підводних човнів проєкту 667А. Рішення прийнято у зв'язку з тим, що щойно прийнята на озброєння радянського ВМФ ракета Р-21 комплексу Д-4 мала дальність стрільби 1400 км й істотно поступалася за основними характеристиками американським ракетам Polaris A1 (1960, 2200 км) і Polaris A2 (1962, 2800 км). Крім того, кількість балістичних ракет на американському човні становила 16 одиниць, тоді як на типовому радянському ракетному підводному човні — 3.
Схематичне зображення балістичної ракети Р-27
Головним розробником ракети та комплексу було призначено СКБ-385, головний конструктор — Макєєв В. П.
18 січня1967 з глибини 45 м при швидкості човна 3 вузли був здійснений перший пуск макета ракети 4К10. У серпні 1967 року на Північному флоті розпочалися повномасштабні випробування всього ракетного комплексу. Пуски здійснювалися з головного підводного човна проєкту 667А — К-137 «Ленінець».
13 березня1968 постановою Ради Міністрів СРСР № 162-16 комплекс Д-5 з ракетою Р-27 було прийнято на озброєння.
Коршунов Ю. Л., Кутовой Е. М. Баллистические ракеты отечественного флота. — Санкт-Петербург: Гангут, 2002. — 41 с. — (Библиотека «Гангут»). — 1200 экз. — ISBN 5-85875-043-5.(рос.)
Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественного ракетного оружия / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — М.: АСТ, 2003. — 515 с. — ISBN 5-170-11177-0.(рос.)
СКБ-385, КБ машиностроения, ГРЦ «КБ им. Академика В. П. Макеева» / Сост. Канин Р. Н., Тихонов Н. Н.; под общ. ред. В. Г. Дегтяря. — М.: Государственный ракетный центр «КБ им. Академика В. П. Макеева»; Военный парад, 2007. — 408 с. — ISBN 5-902975-10-7.(рос.)
_SLBM.jpg)
.svg){kind=small}
