Сабіт ібн Курра

Сабіт ібн Курра
Сабіт ібн Курра
араб. ثابت بن قرة بن مروان
Ім'я при народженні	араб. أبو الحسن ثابت بن قرة بن زهرون الحراني الصابئ
Народився	836 ; Харран, Аббасидський халіфат
Помер	18 лютого 901 ; Багдад, Аббасидський халіфат
Країна	Аббасидський халіфат
Діяльність	математик, астроном, лікар, астролог
Галузь	теорія чисел, астрономія, математика і механіка
Вчителі	Брати Бану Муса
Знання мов	арабська і курдська
Заклад	Будинок Мудрості
Magnum opus	Thâbit ibn Kurrah ruled, Дружні числа і Числа Сабіта
Родичі	Ibrahim ibn Sinand
Діти	Sinan ibn Thabitd
	Роботи у Вікіджерелах; ; ;

Сабіт ібн Курра (Al-Ṣābiʾ Thābit ibn Qurrah al-Ḥarrānī (араб. ثابت بن قره, лат. Thebit/Thebith/Tebit);^[7] 826/836^[8] — February 18, 901) — араб^[9] сабій, математик, лікар, астроном, і перекладач, який жив у Багдаді у другій половині IX століття за часів Аббасидського халіфату.

Ібн Курра зробив важливі відкриття в алгебрі, геометрії, і астрономії. В астрономії, Сабіт вважається одним з перших реформаторів геоцентризму, а в механіці він був засновником статики.^[8]

Біографія

Сабіт народився у Харані (відомий як Харран, «перехід» на старій ассирійській мові) в Ассирії (сучасна Туреччина). Місто Харран ніколи не було повністю християнським, на відміну від решти Ассирії. До ранньої арабської епохи, люди Харрану ще дотримувалися культу Нанни. Сабіт і його учні жили в самому інтелектуально розвиненому і, мабуть, найбільшому місті того часу, Багдаді. Він самостійно займався математикою, астрономією, астрологією, магією, механікою, медициною, і філософією. Пізніше, покровителем Сабіта став Аббасидський халіф Абдуллах аль-Мутадід (правив 892—902 рр.). Сабіт став близьким другом і придворним халіфа. Сабіт помер у Багдаді. Після нього найбільш значним ім'ям серед сабіїв було Абу Абдаллах Мухаммед ібн Джабір Аль-Баттані. ^{[джерело?]}

Переклади

Рідною мовою Сабіта була сирійська, яка була східним арамейським діалектом Едеси, і він вільно володів грецькою та арабською мовами. Він переклав з грецької на арабську твори Аполлонія, Архімеда, Евкліда і Птолемея. Він переглянув переклад Евклідових начал Хунайна ібн Ісхака^[en]. Він також переробив переклади Хунайна Альмагеста Птолемея і переклав Географію Птолемея. Переклад Сабітом праці Архімеда, у якій була конструкція правильного семикутника, був виявлений у XX столітті, оригінал якої був загублений.

Астрономія

Середньовічна астрономічна теорія трепету^[en] рівнодення часто приписується Сабіту. Але це вже було описано Теоном Александрійським в його зауваженнях до Підручних таблиць Птолемея. За словами Коперника, Сабіт визначив довжину зоряного року як 365 днів, 6 годин, 9 хвилин і 12 секунд (помилка в 2 секунди). Коперник взяв за основу свого твердження латинський текст, що приписується Сабіту. Сабіт опублікував свої спостереження про Сонце.

Математика

Див. також: Числа Сабіта

У математиці, Сабіт знайшов рівняння для визначення дружніх чисел. Він також писав про теорію чисел, і розширив їх використання, щоб описати співвідношення між геометричними величинами, відкриття, яке не було зроблено греками. Він відомий тим, що шукав вирішення шахової задачі^[en], що включає експоненційну серію.^[10]

Він також описав теорему Піфагора.^[11]

Фізика

У фізиці, Сабіт відкинув перипатетиків і фізику Арістотеля про «природне місце» для кожної стихії. Замість цього він запропонував теорію руху, в якій обидва рухи вгору і вниз обумовлені вагою, і що порядок Всесвіту є результатом двох конкуруючих полюсів: один з них є «між сублунаром^[en] і небесним елементами», а інший — «між усіма частинами кожного елемента окремо».^[12]

Праці

Лише кілька робіт Сабіта збереглися в їх первісному вигляді.

Про сектор-фігуру, що стосується теореми Менелая.^[13]
Про склад співвідношення^[13]

Епоніми

Див. також

Довідники

↑ Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
d:Track:Q19939115 d:Track:Q84 d:Track:Q19025604 d:Track:Q1232629
↑ Німецька національна бібліотека — 1912.
d:Track:Q27302
↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica, 1968.
d:Track:Q2743906 d:Track:Q1340194
↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
d:Track:Q547473
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ https://books.google.cat/books?id=ndwsE1eJy3wC&pg=PP14 — С. xiv.
↑ Latham, J. D. (2003). Review of Richard Lorch's 'Thabit ibn Qurran: On the Sector-Figure and Related Texts'. Journal of Semitic Studies. Oxford University Press. 48 (2): 401—403. doi:10.1093/jss/48.2.401.
↑ ^а ^б Holme, Audun (2010). Geometry : our cultural heritage (вид. 2nd). Heidelberg: Springer. с. 188. ISBN 3-642-14440-3.
↑ editors, general; Lindberg, David C.; Numbers, Ronald L. (2001). The Cambridge history of science (вид. 1. publ.). Cambridge, U.K.: Cambridge University Press. с. 447. ISBN 978-0-521-59448-6. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
↑ Masood, Ehsad (2009). Science and Islam A History. Icon Books Ltd. с. 48–49.
↑ Aydin Sayili (Mar 1960). Thâbit ibn Qurra's Generalization of the Pythagorean Theorem. Isis. 51 (1): 35—37. doi:10.1086/348837. JSTOR 227603.
↑ Mohammed Abattouy (2001). «Greek Mechanics in Arabic Context: Thabit ibn Qurra, al-Isfizarı and the Arabic Traditions of Aristotelian and Euclidean Mechanics», Science in Context 14, p. 205—206. Cambridge University Press.
↑ ^а ^б Van Brummelen, Glen (26 січня 2010). Review of "On the Sector-Figure and Related Texts". Mathematical Association of America. Архів оригіналу за 14 жовтня 2015. Процитовано 12 травня 2017.

Для подальшого читання

Francis J. Carmody: The astronomical works of Thābit b. Qurra. 262 pp. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1960.
Rashed, Roshdi (1996). Les Mathématiques Infinitésimales du IXe au XIe Siècle 1: Fondateurs et commentateurs: Banū Mūsā, Ibn Qurra, Ibn Sīnān, al-Khāzin, al-Qūhī, Ibn al-Samḥ, Ibn Hūd. London. Reviews: Seyyed Hossein Nasr (1998) in Isis 89 (1) pp. 112-113; Charles Burnett (1998) in Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London 61 (2) p. 406.
Churton, Tobias. The Golden Builders: Alchemists, Rosicrucians, and the First Freemasons. Barnes and Noble Publishing, 2006.
Hakim S Ayub Ali. Zakhira-i Thābit ibn Qurra (preface by Hakim Syed Zillur Rahman), Aligarh, India, 1987.

Посилання

Palmeri, JoAnn (2007). Thābit ibn Qurra. У Thomas Hockey та ін. (ред.). The Biographical Encyclopedia of Astronomers. New York: Springer. с. 1129—30. ISBN 978-0-387-31022-0. (PDF version)
Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Al-Sabi Thabit ibn Qurra al-Harrani в архіві MacTutor (англ.)
Rosenfeld, B. A.; Grigorian, A. T. (2008) [1970-80]. Thābit Ibn Qurra, Al-Ṣābiʾ Al-Ḥarrānī. Complete Dictionary of Scientific Biography. Encyclopedia.com.
Thabit ibn Qurra on Astrology & Magic

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7725634"_data-entity-id="Q19025604"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q19939115|Berry&nbsp;A.]]</i>_[[:d:Q19025604|A_Short_History_of_Astronomy]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Лондон|London]]:_[[:d:Q1232629|John_Murray]],_1898.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19939115]][[d:Track:Q84]][[d:Track:Q19025604]][[d:Track:Q1232629]]</div>-1] Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
d:Track:Q19939115 d:Track:Q84 d:Track:Q19025604 d:Track:Q1232629

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q22806_citetype_Q1789476"_data-entity-id="Q27302">Німецька_національна_бібліотека<span_class="wef_low_priority_links">_—_1912.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]]</div>-2] Німецька національна бібліотека — 1912.
d:Track:Q27302

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1789476_citetype_Q5292"_data-entity-id="Q1340194">Encyclopædia_Universalis<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:fr:Encyclopædia_Britannica_(maison_d'édition)|Encyclopædia_Britannica]],_1968.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q2743906]][[d:Track:Q1340194]]</div>-3] Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica, 1968.
d:Track:Q2743906 d:Track:Q1340194

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127"_data-entity-id="Q547473">Архів_історії_математики_Мактьютор<span_class="wef_low_priority_links">_—_1994.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q547473]]</div>-4] Архів історії математики Мактьютор — 1994.
d:Track:Q547473

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-5] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[[https://books.google.cat/books?id=ndwsE1eJy3wC&pg=PP14_https://books.google.cat/books?id=ndwsE1eJy3wC&pg=PP14]<span_class="wef_low_priority_links">_—_С.&nbsp;xiv.</span><div_style="display:none"></div>-6] ttps://books.google.cat/books?id=ndwsE1eJy3wC&pg=PP14 — С. xiv.

[7] Latham, J. D. (2003). Review of Richard Lorch's 'Thabit ibn Qurran: On the Sector-Figure and Related Texts'. Journal of Semitic Studies. Oxford University Press. 48 (2): 401—403. doi:10.1093/jss/48.2.401.

[holme-8] а ^б Holme, Audun (2010). Geometry : our cultural heritage (вид. 2nd). Heidelberg: Springer. с. 188. ISBN 3-642-14440-3.

[9] tors, general; Lindberg, David C.; Numbers, Ronald L. (2001). The Cambridge history of science (вид. 1. publ.). Cambridge, U.K.: Cambridge University Press. с. 447. ISBN 978-0-521-59448-6. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)

[10] Masood, Ehsad (2009). Science and Islam A History. Icon Books Ltd. с. 48–49.

[11] Aydin Sayili (Mar 1960). Thâbit ibn Qurra's Generalization of the Pythagorean Theorem. Isis. 51 (1): 35—37. doi:10.1086/348837. JSTOR 227603.

[12] Mohammed Abattouy (2001). «Greek Mechanics in Arabic Context: Thabit ibn Qurra, al-Isfizarı and the Arabic Traditions of Aristotelian and Euclidean Mechanics», Science in Context 14, p. 205—206. Cambridge University Press.

[glen-13] а ^б Van Brummelen, Glen (26 січня 2010). Review of "On the Sector-Figure and Related Texts". Mathematical Association of America. Архів оригіналу за 14 жовтня 2015. Процитовано 12 травня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]