|
Сава Шумейко
Са́ва Ігнатович (Шумейко, Шу́мка) (? — березень 1672) — український військовик доби Гетьманщини. Стародубський полковник (1671—1672), рідний брат гетьмана Лівобережної України Дем'яна Ігнатовича. Родина та походженняОкрім Дем'яна мав братів Зіновія та Василя[1]. Імовірно, серед них був наймолодший. У полковницькому універсалі підписався як Сава Ігнатович[2], водночас, сучасники найчастіше називали його Шумейком або Шумкою (зокрема, московські воєводи у донесеннях царю[3]). Походження братів Ігнатовичів залишається дискусійним. Хрестоматійною є версія В. Модзалевського, який вважав лівобережного гетьмана «мужиком» (посполитим), «здається, з Коропа»[4]. Сучасні дослідники, натомість, схиляються до того, що брати були шляхтичами. Про це, зокрема, свідчить наявність у них власного герба[1]. В. Кривошея та І. Кондратьєв висували припущення про належність гетьмана та його братів до роду любецьких бояр Ігнатовичів[1][5]. Також відомий рід остерських шляхтичів Шумів-Шумейків[6]. Той же В. Кривошея виявив королівський привілей від 12 лютого 1664 року про конфіскацію маєтків шляхтичів Дем'яна та Василя Ігнатовичів у Брацлавському воєводстві за «ребелізантство та кривоприсяжництво». Демко та Зінець Ігнатенки також зафіксовані у Реєстрі 1649 року у Кальницькому полку[1]. У Погребиській сотні поруч з останнім записаний Савка без прізвища[7]. Життєпис Універсал стародубського полковника Сави Ігнатовича До 1665 відомостей немає, міг перебувати на службі у Війську Запорозькому Низовому (відомо, що брати Дем'ян і Василь були запорозькими полковниками[1]). Після призначення брата Дем'яна чернігівським полковником опинився у полковому товаристві[8], отримав у володіння маєтки на території полку. Не пізніше 1666 осадив село Савинки у Волинській сотні (у переписі 1666 згадане як Савин Хутір[9]). У цій же сотні також осадив Самотуги. Після обрання брата гетьманом отримав від нього село Козляничі, у Сосницькій сотні — Кудрівку та Велике Устя[1]. У червні 1670 згаданий на уряді полтавського полкового осавула[10]. У грудні 1671 обраний стародубським полковником замість опального Петра Рославця, якого гетьман кинув до в'язниці. Вибори організовував спеціально відряджений для цього у Стародуб генеральний осавул Павло Грибович. 2 лютого 1672 гетьман у листі прохав архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича дати його братові «святительське благословення і пастирське наставлення» (Баранович домагався звільнення Рославця і поновлення його на уряді)[11]. 9 березня видав універсал про надання землі у Погарській сотні військовому товаришу Стефанові Трайковському[2]. Після усунення брата з гетьманства мав бути заарештований разом з іншими членами родини, але несподівано помер («в Стародубе судьбами Божьими жития своего докончал»)[12]. Новообраний гетьман Іван Самойлович конфіскував його маєтки та згодом передав своєму синові Григорію[10]. РодинаБув одружений з донькою генерального хорунжого Василя Свириденка[1]. Про дітей відомостей немає. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
