Сахно Анатолій Іванович

Сахно Анатолій Іванович
Сахно Анатолій Іванович
Народився	5 серпня 1952 (72 роки); с. Пристайлове Лебединського району Сумської області
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник
Alma mater	Сумський педагогічний інститут ім. А. С. Макаренка
Знання мов	українська
Членство	Національна спілка журналістів України
Роки активності	від 1999
Жанр	роман
Magnum opus	романи в трьох книгах: «Вершина» (перевиданий під назвою «Соло бунтівного полковника. Вершина»);; ; «Острів Хо. Поріг болю».; ; «Ліліпути на підборах»;
Нагороди	Почесний громадянин міста Лебедина; Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Премії	Міжнародна премія імені Володимира Винниченка;
	Військове звання — Полковник
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сахно (прізвище).

Анато́лій Іва́нович Сахно́ (нар. 5 серпня 1952(19520805), с. Пристайлове Лебединського району Сумської області) — український письменник.

Член Національної спілки журналістів України (1985), Національної спілки письменників України (2015).

Життєпис

Народився в селі Пристайловому. З п'яти років (після смерті батька) жив у селі Будилка Лебединського району Сумщини. Має старшу сестру Надію. Здобув освіту в Лебединській музичній школі по класу баяна^[1]. Закінчив Сумський педагогічний інститут ім. А. С. Макаренка (1977) за фахом учитель української мови та літератури. Працював учителем у Сумській середній школі № 8. Служив в органах державної безпеки (1979—2006): спочатку в оперативних підрозділах, потім — заступник начальника, начальник пресцентру Служби безпеки України (1992—2000), радник голови СБУ^[2], згодом — перший заступник начальника Головного управління СБУ в АР Крим. Працював також у департаменті захисту національної державності та боротьби з тероризмом СБУ^[3]. Полковник у відставці. У 2010—2015 роках — начальник управління Державної служби України з контролю за наркотиками.

Ветеран військової служби.

Живе в Києві.

Перебуваючи на державних посадах, а згодом на творчій роботі, підтримував тісні зв'язки з громадою м. Лебедина, учасник багатьох громадських і культурних заходів на малій батьківщині. За заслуги перед громадою міста, а також визначну благодійницьку, гуманістичну та громадську діяльність рішенням 48-ї сесії Лебединської міської ради VI скликання від 29.04.2014 року А. І. Сахну присвоєно звання «Почесний громадянин м. Лебедина»^[4]^[5].

Творчий доробок

Автор романів:

«Вершина» (К.: ПРЕС-КІТ, 2012)^[6], який перевидано під назвою «Соло бунтівного полковника. Вершина» (К.: Ярославів Вал, 2014)
«Острів Хо. Поріг болю» (К.: Ярославів Вал, 2017)^[7]
«Ліліпути на підборах» (К.: Ярославів Вал, 2021)^[8]

Автор книжки нарисів «Щоденник „контрреволюціонера“» (1999), статей у збірнику «Слово — душа наша» (1999) та ювілейному виданні «На сторожі незалежності держави. 10 років Службі безпеки України» (2002)^[9]. Автор збірки новел «Грішний вогонь» (2005). Публікувався в пресі, зокрема з питань реабілітації репресованих українців.

Рецензії

Сергій Шевченко. Роман Анатолія Сахна «Ліліпути на підборах»: бити не можна хвалити. МІА «Вектор ньюз». 10 лютого 2021. Процитовано 5 серпня 2023.
Оксана Ровенчак. Богдан Зорій як оголений нерв… з янголем!. Золота пектораль. 11 липня 2023. Процитовано 5 серпня 2023.

Нагороди, відзнаки

Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (2019)
Почесний громадянин міста Лебедина (2014)
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (1988)
Медалі, інші відомчі заохочувальні відзнаки державних структур.

Захоплення

Література, музика, спів^[10].

Примітки

↑ Анатолій Сахно: «Із задоволенням сідаю за кермо автомобіля, коли їду на малу батьківщину». Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
↑ Сахно Анатолій Іванович
↑ Сахно А. Грішний вогонь. — К.: Бланк-Прес, 2005. — С. 64.
↑ Почесні громадяни міста. http://lebedyn.com.ua. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 11 серпня 2017. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка) [Архівовано 2017-09-14 у Wayback Machine.]
↑ Олена Лубенська. Анатолій Сахно, Почесний громадянин Лебедина: «Хто хоч рік побув учителем – ним залишається назавжди». lebedinpress.com.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 23 січня 2021. [Архівовано 2021-02-27 у Wayback Machine.]
↑ Редактор роману-трилогії «Вершина» Сергій Шевченко^{[недоступне посилання]}
↑ Сергій Шевченко. «Острів Хо...»: Анатолій Сахно веде в бій бунтівного полковника. vectornews.net. Процитовано 8 вересня 2017.
↑ Сергій Шевченко. Роман Анатолія Сахна «Ліліпути на підборах»: бити не можна хвалити. vectornews.net. Процитовано 10 лютого 2021.
↑ Текст видання вміщено на офіційному вебсайті Служби безпеки України. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 22 грудня 2014.
↑ Анатолій Сахно і Лебединська дитяча школа мистецтв — новий гімн Лебедина

Джерела та література

Сахно А. I. Щоденник «контрреволюціонера». — К.: Бланк-Прес, 1999.
Сахно А. І. Грішний вогонь: [новели] / Анатолій Сахно. — К.: Бланк-Прес, 2005. — С. 64.
Сахно, Анатолій. Вершина: роман у 3 кн. / Анатолій Сахно. — К. : Прес-КІТ, 2012.
Сахно, Анатолій. Соло бунтівного полковника. Вершина: роман у трьох книгах / Анатолій Сахно. — К.: Ярославів Вал, 2014.
Сахно, Анатолій. Острів Хо. Поріг болю: роман у трьох книгах / Анатолій Сахно. — К.: Ярославів Вал, 2017. — 504 с.

Посилання

[1] Анатолій Сахно: «Із задоволенням сідаю за кермо автомобіля, коли їду на малу батьківщину». Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.

[2] Сахно Анатолій Іванович

[3] Сахно А. Грішний вогонь. — К.: Бланк-Прес, 2005. — С. 64.

[4] Почесні громадяни міста. http://lebedyn.com.ua. Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 11 серпня 2017. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка) [Архівовано 2017-09-14 у Wayback Machine.]

[5] Олена Лубенська. Анатолій Сахно, Почесний громадянин Лебедина: «Хто хоч рік побув учителем – ним залишається назавжди». lebedinpress.com.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 23 січня 2021. [Архівовано 2021-02-27 у Wayback Machine.]

[6] Редактор роману-трилогії «Вершина» Сергій Шевченко^{[недоступне посилання]}

[7] Сергій Шевченко. «Острів Хо...»: Анатолій Сахно веде в бій бунтівного полковника. vectornews.net. Процитовано 8 вересня 2017.

[8] Сергій Шевченко. Роман Анатолія Сахна «Ліліпути на підборах»: бити не можна хвалити. vectornews.net. Процитовано 10 лютого 2021.

[9] Текст видання вміщено на офіційному вебсайті Служби безпеки України. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 22 грудня 2014.

[10] Анатолій Сахно і Лебединська дитяча школа мистецтв — новий гімн Лебедина

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]