Сентимента́льність (від фр. sentiment — «почуття») — властивість психіки, сприйняття, мрійливості. Настрій, за якого всі зовнішні враження діють переважно на почуття, а не на розум і думки. Це схильність, емоційно-ціннісна орієнтація на прояв таких почуттів як: захопленість, розчулення і співпереживання з приводу, який не викликає сильної емоційної реакції в оточуючих. В крайньому прояву — сльозливість, надмірна і притаманна чуттєвість.

Сентиментальність може бути вибірною, наприклад, спрямованою на тварин, але не на людей. Вона може й поєднуватися з цинізмом чи агресивністю. Близькою, але відмінною від сентиментальності, якістю особистості може бути назване співчуття.

Сентиментальність частіше за все розглядається^[ким?] як негативна якість, обвинувачення в сентиментальності нерідкі в літературній і суспільно-політичній критиці. Приклади:

• Енгельс про німецьку робочу поезію: «Слабкодухість і дурість, жіноча сентиментальність, жалюгідне прозаїчно-тверезе дрібнобуржуазне філістерство — такі ті музи, які надихають цю ліру…»^[1].

• Сентименталізм
• Сентимент

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2025)

Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.