Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Скельна куріпка

Скельна куріпка
Куріпка скельна (Ptilopachus petrosus)
Куріпка скельна (Ptilopachus petrosus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Токрові (Odontophoridae)
Підродина: Ptilopachinae
Bowie, Coehn & Crowe 2013
Рід: Скельна куріпка (Ptilopachus)
Swainson, 1837[1]
Види
Синоніми
Petrogallus Jardine & Selby, 1837[3]
Ptilopachys Strickland, 1841[4]
Acentrortyx Chapin, 1926[5]
Посилання
Вікісховище: Ptilopachus
Віківиди: Ptilopachus
EOL: 35824
ITIS: 176047
NCBI: 388970

Скельна куріпка[6] (Ptilopachus) — рід куроподібних птахів родини токрових (Odontophoridae). Представники цього роду мешкають в Африці на південь від Сахари[7]. Раніше рід вважався монотиповим і включав лише скельну куріпку, однак за результатами молекулярно-філогенетичного досліджень ітурійського турача, якого раніше відносили до роду Турач (Francolinus), було переведено до роду Ptilopachus. Також дослідження показало, що ці два види є насправді є спорідненими не з фазановими, а з токровими, і є їх єдиними африканськими представниками[8][9].

Види

Виділяють два види:[10]

Етимологія

Наукова назва роду Ptilopachus походить від сполучення слів дав.-гр. πτιλον — перо і παχυς — густий.[11]

Примітки

  1. ↑ Swainson, William John (1837). On the Natural History and Classification of Birds. Т. 2. London: Longman, Rees, Orme, Brown, Green & Longman and John Taylor. с. 344.
  2. ↑ Peters, James Lee, ред. (1934). Check-List of Birds of the World. Т. 2. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 104.
  3. ↑ W. Jardine & P.J. Selby: Illustrations of ornithology. Cz. 4. Edinburgh: W.H. Lizars, 1837, ss. ryc. xvi i tekst. 
  4. ↑ H.E. Strickland. Commentary on Mr. G. R. Gray's 'Genera of Birds'. „The Annals and Magazine of Natural History”. 7, s. 37, 1841. 
  5. ↑ J. Chapin. A New Genus, Acentrortyx, Proposed for Francolinus Nahani Dubois. „The Auk”. 43 (2), s. 235, 1926. 
  6. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  7. ↑ P. J. K. McGowan: Family Phasianidae (Pheasants and Partridges). W: Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 2: New World Vultures to Guineafowl. Barcelona: Lynx Edicions, 1994, ss. 497, 522. ISBN 84-87334-15-6. 
  8. ↑ Crowe, T.M.; Bowie, R.C.K.; Bloomer, P.; Mandiwana, T.G.; Hedderson, T.A.J.; Randi, E.; Pereira, S.L.; Wakeling, J. (2006). Phylogenetics, biogeography and classification of, and character evolution in, gamebirds (Aves: Galliformes): effects of character exclusion, data partitioning and missing data. Cladistics. 22 (6): 495—532. doi:10.1111/j.1096-0031.2006.00120.x.
  9. ↑ Cohen, C.; Wakeling, J.L.; Mandiwana-Neudani, T.G.; Sande, E.; Dranzoa, C.; Crowe, T.M.; Bowie, R.C.K. (2012). Phylogenetic affinities of evolutionarily enigmatic African galliforms: the Stone partridge Ptilopachus petrosus and Nahan's francolin Francolinus nahani, and support for their sister relationship with New World quails. Ibis. 154 (4): 768—780. doi:10.1111/j.1474-919X.2012.01269.x.
  10. ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Megapodes, guans, guineafowl, New World quail. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 жовтня 2022.
  11. ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 323. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Kembali kehalaman sebelumnya