Скополія карніолійська

Скополія карніолійська
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина:	Пасльонові (Solanaceae)
Рід:	Скополія (Scopolia)
Вид:	Скополія карніолійська (S. carniolica)
Біноміальна назва
Scopolia carniolica Jacq., 1764

Скопо́лія карніолі́йська, або га́ласове зі́лля,^[1] (Scopolia carniolica Jacq.) — багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-25 см. Кореневище товсте, повзуче. Стебла розвилисті. Листки еліптичні, при основі звужені у крилатий черешок. Квітки поодинокі, пониклі, на довгих квітконіжках між попарно зближеними листками. Квітки зовні бурувато-фіолетові, всередині жовтувато-бурого кольору з фіолетовими жилками. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте в травні-червні.

Скополія схожа на белладонну, отруйна. Росте в тінистих густих букових та буково-грабових лісах.

Серед регіональних назв рослини є: скопо́лія отру́йна, га́ласове зі́лля, лю́лянка гала́ска, скопо́лія карніолі́йська, бараболя дика, білун, вербишник, галаска, голосове зілля, громовий корінь, мадриґула, мандрагора, мандриґу́ля, матриду́на, німиця.^[1]

Скополія карніолійська — реліктовий вид з диз'юктивним ареалом, який складається з 3-х ділянок: 2 європейських і 1 кавказької. Європейські ділянки охоплюють гори і височин Південно-Східної Європи і розділені між собою Угорською рівниною. Значна частина одного з них знаходиться в Україні (Закарпаття, Східні Карпати, Волинсько-Подільська височина) і Молдови (Кодри). Кавказька ділянка включає Західний Кавказ і Західне Закавказзя.

З лікувальною метою використовують кореневища і корені (лат. Rhizoma et radix scopolia). Вони містять 0,4-1,5 % алкалоїдів, головним чином скополамін і менше атропіну та гіосциаміну, бетаїн, холін, фітостерин, сахарозу.

Скополамін є цінним лікарським засобом, який застосовується для знеболювання пологів, при паркінсонізмі та інших захворюваннях. Він служить також для розширення зіниць.

Кореневища та коріння збирають після плодоношення, в липні — серпні. Викопують всю підземну частину рослини, очищають від землі і промивають у холодній воді. Для кращого просушування товсті кореневища розрізують. Сушать на відкритому повітрі, горищах або в спеціальних сушарнях. При збиранні скополії слід зрідка залишати кореневища для відновлення рослин.

Скополія застосовується в гомеопатії як засіб від геморою.

• Список дикорослих корисних рослин України

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скополія карніолійська

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Скополія карніолійська в Червоній книзі України [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.]

• Скополія карніолійська // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 399. — ISBN 5-88500-055-7.

Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.