Слива (фрукт)

Слива — плід рослин підроду Prunus роду Prunus. Плід типу кістянка. Зрілі плоди сливи можуть мати запорошено-білий восковий наліт, який надає їм сизого відтінку. Це епікутикулярне воскове покриття, відоме як восковий наліт. Сушені сливи називаються чорносливом, вони мають темний, зморшкуватий вигляд.

Плоди сливи домашньої містять вітаміни A (в плодах темного кольору), B₁, B₂, C і P і необхідні елементи: калій, фосфор (сяких більше, ніж у яблуках та грушах), кальцій, магній, залізо. Вміст цукру (залежно від сорту та умов вирощування) становить від 9 до 17 % (фруктоза, глюкоза та сахароза). У плодах сливи містяться також органічні кислоти (яблучна та лимонна, а також щавлева і сліди саліцилової), пектинові, дубильні, азотисті речовини.

Історія

Сливи, можливо, були одними з перших плодів, одомашнених людьми^[1]. Три найбільш широко культивовані види не зустрічаються в дикій природі, а зустрічаються лише навколо населених пунктів: Слива домашня простежується до гір Східної Європи та Кавказу, а Prunus salicina та Prunus simonii виникли в Китаї. Залишки слив були знайдені в археологічних розкопках епохи неоліту разом з оливками, виноградом та інжиром^[2]^[3]. За словами Кена Альбала, сливи родом з Ірану^[4]. Вони були привезені до Британії з Азії^[5].

Стаття про вирощування сливових дерев в Андалусії (південна Іспанія) з'являється в сільськогосподарській праці Ібн аль-Аввама XII століття "Книга сільського господарства"^[6].

Примітки

↑ Jules Janick, ред. (1998). Horticultural Reviews (Volume 23). Wiley. ISBN 978-0471254454.
↑ Jules Janick (2005). The origins of fruits, fruit growing and fruit breeding (PDF). Purdue University. Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2013.
↑ Spangenberg та ін. (January 2006). Chemical analyses of organic residues in archaeological pottery from Arbon Bleiche. Journal of Archaeological Science. 33 (1): 1—13. doi:10.1016/j.jas.2005.05.013.
↑ Albala, Ken (2011). Food Cultures of the World Encyclopedia (англ.). ABC-CLIO. с. 240. ISBN 978-0-313-37626-9.
↑ Lyle, Katie Letcher (2010). The Complete Guide to Edible Wild Plants, Mushrooms, Fruits, and Nuts: How to Find, Identify, and Cook Them (вид. 2nd). Guilford, CN: FalconGuides. с. 107. ISBN 978-1-59921-887-8. OCLC 560560606.
↑ Ibn al-'Awwam, Yaḥyá (1864). Le livre de l'agriculture d'Ibn-al-Awam (kitab-al-felahah) (фр.). Paris: A. Franck. с. 319–321 (ch. 7 - Article 42). OCLC 780050566. (pp. 319-321 (Article XLII)

[1] Jules Janick, ред. (1998). Horticultural Reviews (Volume 23). Wiley. ISBN 978-0471254454.

[2] Jules Janick (2005). The origins of fruits, fruit growing and fruit breeding (PDF). Purdue University. Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2013.

[3] Spangenberg та ін. (January 2006). Chemical analyses of organic residues in archaeological pottery from Arbon Bleiche. Journal of Archaeological Science. 33 (1): 1—13. doi:10.1016/j.jas.2005.05.013.

[4] Albala, Ken (2011). Food Cultures of the World Encyclopedia (англ.). ABC-CLIO. с. 240. ISBN 978-0-313-37626-9.

[5] Lyle, Katie Letcher (2010). The Complete Guide to Edible Wild Plants, Mushrooms, Fruits, and Nuts: How to Find, Identify, and Cook Them (вид. 2nd). Guilford, CN: FalconGuides. с. 107. ISBN 978-1-59921-887-8. OCLC 560560606.

[6] Ibn al-'Awwam, Yaḥyá (1864). Le livre de l'agriculture d'Ibn-al-Awam (kitab-al-felahah) (фр.). Paris: A. Franck. с. 319–321 (ch. 7 - Article 42). OCLC 780050566. (pp. 319-321 (Article XLII)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

Слива (фрукт)

Історія

Примітки

Portal di Ensiklopedia Dunia