Село знаходиться на березі річки Бишкінь, вище за течією на відстані 4,5 км розташоване село Сулими, нижче за течією примикає село Томашівка. На півночі межує з селом Ярове. На річці і пересихаючих струмках є кілька загат. Через село проходить автомобільна дорога Т 1916.
1649 — козаки Паволоцького полку, які переселилися з Правобережної України (тепер Вінницька область, де й до цього часу є село Сміла), заклали фортецю Сміле. Було сотенниммістечкомЛубенського полку. З 1730-х рр. відома міська печатка Смілого з гербом — зображенням двох перехрещених стріл, під якими хрест у сяйві, поставлений на півмісяці. Сахно Феодосій у своїй книжці «Історія Смілого» подає такі дані:
Щоб проводити ревізію, до Смілого з'явились ревізори, але керівництво фортеці не впустило цих ревізорів. [..] Я так розгадав, чому так сталося. Справа в тому, що 1718 року документи на Сміле згоріли під час пожежі в Києво-Печерській Лаврі, а одержані дублікати керівництво Лаври залишило у себе, а тому в Самсонія справді не було чого пред'явити ревізорам. Та ревізори не залишили так у спокої Сміле і через Лавру добилися свого і записали: «533/28/100. Смілівській сотні м. Сміле, а в ньому в фортеці 348 дворів. Володіють Києво-Печерської Лаври архімандрит з братією. А городничий ієромонах Самсоній об'явив, що на це містечко і зазначені села мають вони жалувану грамоту.
До цього містечка надані чотири водяні млини на річці Бишкінь на сім паль мучних, чотири ступних та винниця з трьома казанами.
286 село Беседівка, а в ньому 93 двори, володіють ними також архімандрит з братією. В цьому селі є два млини вешняки на річці Хустці по дві палі мучних.
29. с. Гринівка, а в ньому 48 дворів, володіють ці ж монахи тої Києво-Печерської Лаври архімандрит з братією.
51. с. Томашівка, а в ньому 51 двір, котрим також володіють цього ж Києво-Печерського монастиря ченці.»
Отже, за ревізією 1729 року до Смілого належали села Беседівка, Гринівка та Томашівка, а в розпорядженні монахів було 6 водяних млинів та 11 паль мучних та ступних для виготовлення круп та ще винниця на три казани.
Кількість населення, що належало Лаврі, не записано, але записано двори по селах, всього 540 дворів. На ті часи в кожному проживало не менше 10 чоловік, отже монахи володіли приблизно 5,5 тисяч підлеглих.
Козацьке поселення Смілого, що складало більше частину, до цього обліку не вхобило, бо це робилось роздільно.
[…]
Виписка з ревізійної книги по Смілівській сотні Лубенського полку за 14 серпня 1740 року: Всього по смілівській сотні, окремо (без підданих Києво-Печерської Лаври) та іншого тимчасового населення, козацьких дворів, хат, а в них родин: Дворів — 722
Хат — 791
Родин — 791.
Всього по м. Смілому дворів — 388, хат — 366, родин — 366.
по с. Протасівка дворів — 172, хат — 189, родин — 189.
по с. Томашівка дворів — 98, хат — 109, родин — 109.
1917 — місцевий учитель Олександр Костянтинович Ціолковський (син видатного вченого Костянтина Ціолковського) балотувався від виборців містечка до Установчих зборів.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 та 1946—1947 роках[3]. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 2000 жителів села[4].
До 1960 року село було районним центром. В ньому працювали два заводи, хлібопекарня, молокозавод, м'ясозавод, сітоцех, велика кількість магазинів з різноманітною продукцією, 4 великих колгоспи із спільною назвою «Прогрес».
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 1 червня1960 року Смілівський район було розформовано.
У період 1968—1971 рр. села Сміле і Протасівка Смільвської сільради Роменського району були об'єднані в одне село Сміле (Рішення Сумського облвиконкому від 12.07.1968 року).[5][6] У селі Протасівка з 1880 р. існувала церковнопарафіяльна школа, останім наставником якої був священик о. Петро Герасимов. Тут у 1916 році навчалися 74 дівчинки.[7]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Хмелівської сільської громади[8].
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «СМІЛІВСЬКИЙ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ» ХМЕЛІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ РОМЕНСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Андріяшівської та Хмелівської сільських рад Роменського району Сумської області структурний підрозділ Смілівська амбулаторія
Волошина Марія Яківна — вчителька, завідувачка Дяківської початкової (неповної середньої) школи Берездівського району Кам'янець-Подільської (Хмельницької) області. Депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань.
↑Сміле. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. Т. Другий. Київ: Видавництво політичної літератури України. 1973. с. 623.
↑Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1972 р. Київ: Політвидав. 1973. с. 771.
↑Филип (Осадченко); Перерва В.; Петренко І. (2021). Церковні школи Полтавської єпархії (губернії) (кінець ХVIII - початок ХХ ст.). Біла Церква: Пшонківський О. В. ISBN978-617-604-139-9.
