Сонцівка

село Сонцівка
Герб Сонцівки	Прапор Сонцівки
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Покровський район
Тер. громада	Курахівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14160110210026142
Основні дані
Засноване	1785
Колишня назва	Красне
Населення	▼ 626 (2017 р.)
Поштовий індекс	85374
Телефонний код	+380 623
Географічні дані
Географічні координати	48°2′56″ пн. ш. 37°11′26″ сх. д. / 48.04889° пн. ш. 37.19056° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	121 м
Водойми	річка Щурова
Відстань до; обласного центру	57,4 км
Відстань до; районного центру	32 км
Найближча залізнична станція	Цукуриха
Відстань до; залізничної станції	13 км
Місцева влада
Адреса ради	85374, с. Сонцівка, вул. Центральна, буд. 11А
Вебсторінка	Сонцівська сільрада
Сільський голова	Кудінов Павло Іванович
Карта
	Сонцівка
	Сонцівка
Мапа
	Сонцівка у Вікісховищі

Со́нцівка (з 1927 по 2 червня 2016 роки — Кра́сне) — село Курахівської міської громади Покровського району Донецької області, Україна.

Загальні відомості

Відстань до райцентру становить близько 32 км і проходить переважно автошляхом E50.

Землі села межують із територією с. Петропавлівка Великоновосілківського району та с. Вознесенка Мар'їнського району Донецької області. Селом тече річка Щурова.

Символіка

На гербі зображена Свято-Петропавлівська церква на червоному тлі. Вгорі зображено сонце що вказує на назву села (герб є промовистим). Внизу на чорному тлі (видобуток вугілля) вказані клавіші фортепіано (єдиний герб в Україні який містить таке зображення), в пам'ять про Сергія Сергійовича Прокоф'єва — видатного композитора XX століття, який народився в селі.

У 2024 році геральдист Едуард Савченко, який спеціалізується на геральдиці Донецької області, представив свій проєкт герба де замість фортепіано зображено золотий нотний стан та ноти. Це початок одного з актів опери Прокоф'єва "Заручини в монастирі".^[1]

Історія

Сонцівка була заснована в 1785 році полковником Дмитром Сонцовим на землі, дарованої йому Катериною II.

За даними на 1859 рік у казенному селі Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 886 осіб (447 чоловічої статі та 439 — жіночої), налічувалось 86 дворових господарств, існувала православна церква^[2].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Сонцівка, центрі Сонцівської волості, мешкало 938 осіб, налічувалось 162 дворових господарств, існували православна церква, кінський завод і лавка^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1228 осіб (629 чоловічої статі та 599 — жіночої), з яких 1221 — православної віри^[4].

У 1908 році в селі Андріївської волості, мешкало 1400 осіб (698 чоловічої статі та 702 — жіночої), налічувалось 226 дворових господарств^[5].

Перші відомості про вуглевидобуток у Сонцівці датовані 1850 роком. Пласти вугілля були знайдені й розроблялися «при Сонцівці (поміщика генерал-майора Сонцова), на річці Соленій, що впадає у Вовчу – [товщиною у] 2 фути». Наприкінці XIX — на початку XX століття тут був перспективна вугільна ділянка («дача»), і коли у 1899 і 1913 роках розглядалися проєкти залізниці Рутченкове — Гришине, передбачався навіть варіант проходження колії через район Сонцовки^[6]^[7]^[8].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 795 осіб, із них 92,45 % зазначили рідною мову українську та 7,42 % — російську^[9].

Відомі люди

У селі, тодішньому маєтку Сонцівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії, народились:

Сергій Сергійович Прокоф'єв (11 (23) квітня 1891) — видатний композитор XX століття;
Дмитро Кислиця — головний редактор українського журналу «Нові дні» в Торонто.

Культура

Сьогодні в селі працює меморіальний музей С. С. Прокоф'єва при Донецькому краєзнавчому музеї^[10].

Галерея

Меморіальний музей С. С. Прокоф'єва при Донецькому краєзнавчому музеї, 2020 р.
Місце садиби Прокоф'єва, 2020 р.
Братська могила радянських воїнів Південного фронту і пам'ятник воїнам-односельчанам, 2020 р.

Примітки

↑ Герб Сонцівки
↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1004) (рос. дореф.)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Бахмутскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 18-4)
↑ Военно-статистическое обозрение Российской империи // Т. XI. – Ч. 4 / Екатеринославская губерния. СПб. 1850.
↑ Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам // Труды XXIV Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в городе Харькове с 25 октября по 20 ноября 1899 года // Часть I. Отчёты, протоколы и доклады. Х. 1900.
↑ Пути сообщения // Горно-заводское дело, № 15. 1913.
↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 жовтня 2016. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
↑ Меморіальний музей С. С. Прокоф'єва. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 5 грудня 2011.

Посилання

Сонцівська сільська рада [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Географія Україна Донеччина

[1] Герб Сонцівки

[2] Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1004) (рос. дореф.)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[5] рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Бахмутскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 18-4)

[6] Военно-статистическое обозрение Российской империи // Т. XI. – Ч. 4 / Екатеринославская губерния. СПб. 1850.

[7] Доклад Совета Съезда по железнодорожным вопросам // Труды XXIV Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в городе Харькове с 25 октября по 20 ноября 1899 года // Часть I. Отчёты, протоколы и доклады. Х. 1900.

[8] Пути сообщения // Горно-заводское дело, № 15. 1913.

[9] Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 жовтня 2016. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

[10] Меморіальний музей С. С. Прокоф'єва. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 5 грудня 2011.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]