Спасо-Преображенський собор (Кропивницький)

Спасо-Преображенський собор
Спасо-Преображенський собор
	Спасо-Преображенський собор у Кропивницькому
	48°30′19″ пн. ш. 32°16′3″ сх. д. / 48.50528° пн. ш. 32.26750° сх. д.
Тип споруди	православний храм
Розташування	Україна, Кропивницький
Кінець будівництва	1813
Будівельна система	цегла
Стиль	класицизм
Належність	УПЦ МП
Єпархія	Кіровоградська єпархія УПЦ МП
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса	м. Кропивницький, вул. Преображенська, 22
Епонім	Преображення Господнє
	Спасо-Преображенський собор (Кропивницький) (Україна)
	Спасо-Преображенський собор у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Спасо-Преображенський собор.

Спасо-Преображенський собор — православний собор у місті Кропивницький, що наразі підпорядковується Українській православній церкві Московського патріархату.

Загальна інформація

Спасо-Преображенський собор у Кропивницькому розташований у середмісті, за адресою вул. Преображенська, буд. 22, Кропивницький—25006, Україна.

Одноповерхова будівля збудована у стилі класицизму. Має три бані, портик з чотирма колонами коринфського ордеру.

У соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерської лаври, Миколи Чудотворця а також ікона Божої Матері «Єлисаветградська».

На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христового, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі. Тут знаходяться клумби, фонтани, скульптурні групи.

Історія

Газета «Голос Юга» від 1913 року пише:

«На місці, де тепер розташовано Преображенську церкву, було побудовано невеличку дерев'яну церкву, парафіянами якої спочатку були старообрядці, які потім перейшли в православ'я».

Дерев'яну Преображенську церкву на цьому місці було збудовано у 1788 році.^[1] 1798 року вона згоріла, причина пожежі невідома. 1799-го на її місці за проектом і планом Кіндрата Парфенова було збудовано кам'яну п'ятиглаву двоповерхову церкву. Її було спроектовано без ведення відповідної документації і як наслідок — з неналежним дотриманням технічних умов, відтак, як й передбачалося, за якийсь час церква розвалилася.

Згодом, уже на початку 1810-х рр. було розпочато нове будівництво кам'яної церкви, цього разу офіційно і з дотриманням необхідних правил будівництва. Церква була одноповерховою, трьохглавою. Будівництво (власне перебудову) закінчено і освячено храм 1813 року — дата, що відтоді є офіційною для відзначення річниць собору (т.ч. 2013 року Спасо-Преображенський храм святкуватиме 200-ліття свого заснування).

У 1913 р. на повторне освячення 100-річного храму приїхав російський імператор з родиною. Цю подію (100-ліття) описала газета «Голос Юга»:

«У церкві є чимало ікон старих майстрів. Деякі з них нараховують понад півтора століття. Урочисті богослужіння з приводу століття почалися, з'їхалися численні священики, очікується прибуття архієрея...».

У період комуністичної диктатури окупаційна влада закрила собор в рамках антирелігійної кампанії. А 1965 року в його будівлі було відкрито міську картинну галерею.

Після відновлення української незалежності господарем Спасо-Преображенської церкви 1992 року стала релігійна громада Московського патріархату^[2], і відтоді служби в ньому не припиняються. Але перші богослужіння по великій перерві пройшли в церкві ще 1991 року.

Тут поховали архієпископа Кропивницького і Олександрійського Московського патріархату Василія та обласного благочинного протоієрея Всеволода Затовського.

31 грудня 2006 року в Спасо-Преображенській церкві Божественну літургію очолив єпископ Кропивницький і Олександрійський Пантелеймон (Романовський). Після служби був відслужений подячний молебень не тільки на честь закінчення 2006 року, але й з нагоди святкування 15-ліття відродження церкви після того, як вона з картинної галереї була знову перероблена під храм. На молебні були присутні настоятелі Покровського, Єлисаветградського храмів^{[уточнити]}, а також собору на честь Різдва Пресвятої Богородиці^[3].

Недільна школа при церкві разом з єпархіальним управлінням та організацією «Православна Просвіта» регулярно проводять Преображенські читання, катехізаторські курси для священнослужителів єпархії, семінари, конференції, а також благодійні акції^{[джерело?]}.

Світлини

Загальний вигляд з вулиці Преображенська
Вид на паркан і головний вхід
Пам'ятний знак на відзнаку 2000-річчя Різдва Христового
Каплиця

Джерела

↑ Гавриил, архиепископ. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической / Архиепископ Гавриил [Розанов] // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса: Городская типография, 1848. — Т. 2. — С. 163.
↑ Спасо-Преображенський собор // Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград: , «Імекс-ЛТД», 2004, стор. 294
↑ КІРОВОГРАД. Спасо-Преображенський собор відзначив 15-ліття від дня відродження^{[недоступне посилання з липня 2019]}м// інф. за 13 січня 2007 року на www.orthodoxy.org.ua «Православіє в Україні», інтернет-видання УПЦ (МП) [Архівовано 1 червня 2009 у Wayback Machine.]

Посилання

Спасо-Преображенський собор (Кіровоград) на www.wikimapia.org [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]

[1] Гавриил, архиепископ. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической / Архиепископ Гавриил [Розанов] // Записки Одесского общества истории и древностей. — Одесса: Городская типография, 1848. — Т. 2. — С. 163.

[2] Спасо-Преображенський собор // Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754—2004. Ілюстрована енциклопедія., Кіровоград: , «Імекс-ЛТД», 2004, стор. 294

[3] КІРОВОГРАД. Спасо-Преображенський собор відзначив 15-ліття від дня відродження^{[недоступне посилання з липня 2019]}м// інф. за 13 січня 2007 року на www.orthodoxy.org.ua «Православіє в Україні», інтернет-видання УПЦ (МП) [Архівовано 1 червня 2009 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]