|
Станіслав ҐрофСтаніслав Ґроф (Станіслав Гроф) (Stanislav Grof; 1 липня 1931, Прага, Чехословаччина) — американський психолог та психіатр чеського походження, доктор філософії з медицини, автор методу голотропного дихання, один із засновників трансперсональної психології та піонер у сфері вивчення змінених станів свідомості, як джерела нової інформації, духовного росту, зцілення та психофізичної трансформації. Засновник Міжнародної трансперсональної організації та її незмінний президент по сьогодні. У 2006 р., рік свого 75-річчя, нагороджений однією із найпрестижніших світових премій за видатний вклад у розвиток науки — відзнакою фонду подружжя Гавелів. Є автором 140 статей у професійних журналах, а також більше ніж 20 книг — світових бестселлерів, перекладених шістнадцятьма мовами. Входить у 100 найвпливовіших духовних лідерів світу, за версією британського журналу «Watkins» (2012 рік). У 2007 році йому було присвоєно звання почесного професора Московського державного університету. Біографія1957-го закінчив Карловий університет у Празі. У 1965 захистив дисертацію на здобуття ступеню доктора філософії з медицини в Чехословацкій академії наук. У 1967—1969 роках пройшов дворічне стажування в Університеті Джонса Гопкінса в Балтіморі, США. Як керівник досліджень продовжив роботу в Мерілендському центрі психіатричних досліджень. З 1973 по 1987 жив та працював в Есаленському інституті, Каліфорнія, США. У 1977 став одним із засновників міжнародної трансперсональної асоціації. На даний час — професор факультету психології Каліфорнійського інституту інтегральних досліджень. Науковий внесок
Основні ідеїСтаніслав Ґроф здобув визнання як дослідник впливу ЛСД на психіку людини. Такі досліди згодом переросли у так зввану психоделічну психотерапію. Ґроф випробував дію препарату на собі, своїх колегах та пацієнтах, у термінальних стадіях хвороби та в результаті багаторічних експериментів розробив власну розширену картографію психіки, що включає три рівні — біографічний, перинатальний (вагітність, пологи, пост-пологовий період) і трансперсональний (переживання змінених станів свідомості, видіння, ототожнення з тваринами, іншими людьми, архетипами, екстатичні божественні переживання). Ґроф стверджує, що сучасні популярні концепції людської психіки (наприклад, теорія Фройда) не беруть до уваги усі ці рівні, а тому не здатні описати увесь потенціал людини. Цитата: «Усі культури в історії людства, за винятком західної індустріальної цивілізації, високо цінували голотропічні стани свідомості. Люди вміли викликати їх тоді, коли було потрібно ввійти в контакт зі своїми божествами, іншими вимірами реальності чи силами природи. Вони також використовували такі стани для діагностики, зцілення, розвитку екстрасенсорних здібностей чи поетичного натхнення. Вони витрачали багато часу та зусиль, щоб розробити безпечні та ефективні способи їх досягнення»[джерело не вказане 2216 днів]. Згодом, після заборони ЛСД наприкінці 60-х, Ґроф продовжує досліджувати потенціал змінених станів свідомості, і, як результат, разом із дружиною Крістіною розробляє психотерапевтичну техніку голотропного дихання та експериментально доводить можливість трансперсональних переживань без застосування хімічних препаратів, виключно за допомогою особливої техніки дихання. Ґроф показав, що емоційним і психосоматичним захворюванням притаманна багаторівнева структура, що складається з біографічного, перинатального і трансперсонального рівнів. На його думку, багато станів, які медики оцінюють як психози, і лікують медикаментозними засобами, насправді, є кризами духовного росту та гострою потребою психодуховної трансформації. Ґроф вважає, що використання галюциногенів з терапевтичною метою допоможе подолати той факт, що голотропічні стани свідомості недооцінені та цілковито ігноруються західним суспільством: «У своїх ранніх творах я порівняв потенційну важливість ЛСД та інших психоделіків для терапії з цінністю мікроскопу для біології чи телескопу для астрономії. Мої подальші експерименти з психоделіками тільки підтвердили таке первинне враження. Ці речовини функціонують як підсилювач того, що є — вони роблять глибокий несвідомий матеріал психіки доступним для свідомого використання. Така унікальна властивість психоделіків дає можливість вивчати психологічні підводні течії, що керують нашою поведінкою. І цього не досягнеш жодним іншим методом чи інструментом, що є в арсеналі сучасних психіатрів і психотерапевтів»[джерело не вказане 2216 днів]. БібліографіяАнглійською мовою
Переклади
Примітки
Посилання
|
