Стан Фока — це квантовомеханічний стан з точно визначеною кількістю частинок . Названо в честь радянського фізика В. О. Фока .
Властивості станів Фока
В одномодовому фоківському стані
|
n
⟩
{\displaystyle |n\rangle }
, перебуває n частинок (n — ціле число ).
В основному стані
|
0
⟩
{\displaystyle |0\rangle }
в моді немає жодного кванту, але стан все одно має енергію
ℏ
ω
2
{\displaystyle {\frac {\hbar \omega }{2}}}
. Часто
|
0
⟩
{\displaystyle |0\rangle }
також називають вакуумним станом.
При розгляді вторинного квантування , стани Фока формують найзручніший базис простору Фока. Частинки з цілим спіном задовольняють наступним співвідношенням статистики Бозе-Ейнштейна :
a
†
|
n
⟩
=
n
+
1
|
n
+
1
⟩
{\displaystyle a^{\dagger }|n\rangle ={\sqrt {n+1}}|n+1\rangle }
a
|
n
⟩
=
n
|
n
−
1
⟩
{\displaystyle a|n\rangle ={\sqrt {n}}|n-1\rangle }
|
n
⟩
=
1
n
!
(
a
†
)
n
|
0
⟩
{\displaystyle |n\rangle ={1 \over {\sqrt {n!}}}(a^{\dagger })^{n}|0\rangle }
де
a
{\displaystyle ~a}
і
a
†
{\displaystyle a^{\dagger }}
— є операторами знищення й народження, відповідно. Схожі співвідношення виконуються для статистики Фермі-Дірака (для частинок із напівцілим спіном ).
З цих співвідношень виходить
[
a
a
†
]
=
n
{\displaystyle ~[aa^{\dagger }]=n}
і
V
a
r
[
a
a
†
]
=
0
{\displaystyle ~Var[aa^{\dagger }]=0}
,
тобто кількість частинок
n
{\displaystyle ~n}
у фоківському стані не має флуктуацій.
Енергія станів
Стани Фока є власними функціями гамільтоніану поля:
H
|
n
⟩
=
E
n
|
n
⟩
{\displaystyle H|n\rangle =E_{n}|n\rangle }
де
E
n
{\displaystyle ~E_{n}}
енергія відповідного стану
|
n
⟩
{\displaystyle |n\rangle }
, гамільтоніан дорівнює
H
=
ℏ
ω
(
a
a
†
+
1
/
2
)
{\displaystyle H=\hbar \omega \left(aa^{\dagger }+1/2\right)}
.
При підстановці гамільтоніану до наведеного вище виразу, отримаємо:
ℏ
ω
(
a
†
a
+
1
2
)
|
n
⟩
=
ℏ
ω
(
n
+
1
2
)
|
n
⟩
{\displaystyle \hbar \omega \left(a^{\dagger }a+{\frac {1}{2}}\right)|n\rangle =\hbar \omega \left(n+{\frac {1}{2}}\right)|n\rangle }
Відповідно, енергія стану
|
n
⟩
{\displaystyle |n\rangle }
дорівнює
E
n
=
ℏ
ω
(
n
+
1
2
)
{\displaystyle E_{n}=\hbar \omega \left(n+{\frac {1}{2}}\right)}
, де
ω
{\displaystyle ~\omega }
це частота поля.
Ще раз відмітимо, що енергія нульового (основного) стану відмінна від нуля
n
=
0
{\displaystyle ~n=0}
і її називають нульовою енергією.
Вакуумні флуктуації
Див. також Частота Рабі
Вакуумний стан або
|
0
⟩
{\displaystyle |0\rangle }
є станом з найменшою енергією і
a
|
0
⟩
=
0
=
⟨
0
|
a
†
{\displaystyle a|0\rangle =0=\langle 0|a^{\dagger }}
Електричне, магнітне поля і векторний потенціал мають однаковий вигляд:
F
(
r
→
,
t
)
=
ε
a
e
i
k
→
x
−
ω
t
+
h
.
c
{\displaystyle F({\vec {r}},t)=\varepsilon ae^{i{\vec {k}}x-\omega t}+h.c}
Легко помітити, що величина оператору поля цього стану зникає в вакуумному стані:
⟨
0
|
F
|
0
⟩
=
0
{\displaystyle \langle 0|F|0\rangle =0}
Однак, можна показати, що квадрат оператору поля не дорівнює нулю.
Вакуумні флуктуації відповідальні за велику кількість явищ у квантовій оптиці, наприклад таких як Лембів зсув і сила Казиміра .
Див. також
Посилання
Ландау Л. Д. , Лифшиц Е. М. Квантовая механика. Нерелятивистская теория // Теоретическая физика. — : Физматлит, 2008. — Т. 3. — 800 с.
Хоружий С. С. Введение в алгебраическую квантовую теорию поля. — : Наука, 1986. — 304 с.
Швебер С. Введение в релятивистскую квантовую теорию поля. — : ИЛ, 1963. — 844 с.