Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

 

Стовбурові клітини

Стовбурові клітини
Зображення
Є об'єднанням див. список:d Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Стовбурові клітини у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Стовбурова клітина як попередник диференційованих клітин

Стовбурові клітини — це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах. Ці клітини можуть самовідновлюватися шляхом поділу клітини, а також можуть диференціюватися в досить велику кількість спеціалізованих типів клітин. Вони служать основою для формування органів і тканин під час ембріонального розвитку і продовжують відігравати життєво важливу роль у відновленні, регенерації та підтримці тканин протягом усього життя людини чи тварин.

Існують дві досить широкі категорії стовбурових клітин ссавців: ембріональні стовбурові клітини, що походять безпосередньо від бластоцистів, та стовбурові клітини дорослого організму, що знаходяться у зрілих тканинах. У ембріонах стовбурові клітини можуть диференціюватися в усі спеціалізовані ембріональні тканини. Стовбурові клітини дорослого організму діють як репараційна система для тіла, відновлюючи та підтримуючи потрібну кількість спеціалізованих клітин.

Оскільки стовбурові клітини можна вирощувати та програмувати на спеціалізацію (наприклад, отримати м'язи чи нервову тканину) завдяки методу клітинних культур, їх стали вживати для лікування хворих. Кістковий мозок може бути одним із джерел стовбурових клітин.

Історія

Хронологія основних наукових досягнень в історії досліджень стовбурових клітин.[1]

У 1960-х роках новаторські експерименти Джеймса Тілла та Ернеста Мак Кулоха стали ключовим моментом у дослідженні стовбурових клітин. Їхня робота привела до ідентифікації гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) у кістковому мозку миші, революціонізувавши розуміння стовбурових клітин і заклавши основу для трансплантації кісткового мозку та регенеративної медицини.[2]

У 1981 році Мартін Еванс і Метью Кауфман[en] зробили важливе відкриття, яке поштовхнуло вперед дослідження стовбурових клітин. Вони виділили та культивували мишачі ембріональні стовбурові клітини (ЕСК), що стало важливою віхою в цій галузі.[3]

У 1998 році, перші ембріональні стовбурові клітини людини були виділені Джеймсом Томсоном у США.[4]

Досягнення в 21 столітті

Лекція Нобелевського лауреата з фізіології та медицини Сін'я Яманака «Нова ера медицини з клітинами iPS — послання майбутнім вченим» (2012)[5]

Дослідження стовбурових клітин зробили важливий поворот у 2006 році, коли Сін'я Яманака та його команда перепрограмували дорослі соматичні клітини на індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (iPSC). Ця новаторська робота запропонувала альтернативу ембріональним стовбуровим клітинам, обійшовши етичні проблеми та відкривши нові можливості для персоналізованої та регенеративної медицини.[6]

Лікування стовбуровими клітинами увійшло в клінічну практику у 2010-х. Гематологічні розлади лікували за допомогою трансплантації кісткового мозку, яка використовує регенеративну силу гемопоетичних стовбурових клітин. Мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) були досліджені на предмет їх терапевтичного потенціалу у відновленні тканин і використовувалися в клінічних випробуваннях для різних станів.[7]

Поточні дослідження

Стовбурові клітини продовжують відігравати ключову роль у регенеративній медицині та моделюванні захворювань. Дослідники вивчають можливість використання стовбурових клітин для розробки потенційних методів лікування травм спинного мозку, хвороб серця, діабету, нейродегенеративних захворювань тощо.[8] Конструювання органоїдів зі стовбурових клітин відкрило нові можливості для моделювання нормального розвитку й хвороб, персоналізованої медицини, тканинної інженерії та регенеративної медицини.[9]

Властивості стовбурових клітин

Колонія людських ембріональних стовбурових клітин на живильному шарі ембріональних фібробластів миші

Особливість стовбурових клітин полягає у тому, що вони мають такі основні властивості:

  • Самовідновлення — здатність проходити величезну кількість клітинних циклів клітинного поділу, зберігаючи свій недиференційований стан. Цей процес забезпечує постійне джерело стовбурових клітин для заміни пошкоджених або відмираючих клітин.
  • Потентність — можливість диференціюватися у будь-який клітинний тип. Тотипотентні стовбурові клітини мають потенціал для розвитку будь-якого типу клітин в організмі людини. Плюрипотентні стовбурові клітини можуть диференціюватися в клітини будь-якого з трьох первинних зародкових листків (ентодерми, мезодерми та ектодерми). Плюрипотентні стовбурові клітини, хоч і більш обмежені у своєму потенціалі диференціювання, все ж можуть давати початок різним спеціалізованим типам клітин у певній тканині чи органі.

Визначення потенціалу стовбурових клітин

Плюрипотентні ембріональні стовбурові клітини походять з маси клітин усередені бластоцисти. Стовбурові клітини можуть дати початок будь-якій тканині тіла, крім плаценти. Тільки клітини морули є тотипотентними; вони можуть дати початок усім тканинам тіла, у тому числі і плаценті.

Потенціал стовбурових клітин — це можливість їхнього перетворення на диференційовані типи клітин.

  • Тотипотентні стовбурові клітини отримують унаслідок злиття сперматозоїду з яйцеклітиною. Клітини, що утворюються внаслідок декількох перших поділів заплідненої яйцеклітини теж тотипотентні. Ці клітини можуть перетворитися на ембріональні та екстраембріональні (поза-ембріональні) типи клітин.
  • Плюрипотентні стовбурові клітини походять від тотипотентних клітин і можуть утворити клітини трьох зародкових шарів.
  • Мультипотентні стовбурові клітини можуть утворювати лише близькі типи клітин (наприклад, гематопоетичні стовбурові клітини утворюють червоні кров'яні тільця, білі кров'яні тільця, тромбоцити тощо).
  • Уніпотентні стовбурові клітини можуть перетворитися лише на один тип клітин, але мають здатність до самовідтворення, що відрізняє їх від «не стовбурових» клітин.

Класифікація

Стовбурові клітини поділяють на кілька категорій[10]:

  • Ембріональні стовбурові клітини (ЕСК): ці плюрипотентні стовбурові клітини отримують із внутрішньої клітинної маси бластоцист під час раннього ембріонального розвитку. Вони мають найширший потенціал диференціювання і можуть генерувати всі типи клітин в організмі людини.
  • Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (іПСК): іПСК штучно перепрограмуються з дорослих соматичних клітин, таких як фібробласти шкіри або клітини крові, для відновлення плюрипотентності. Ця революційна технологія, розроблена на початку Сін'я Яманака з колегами у 2006 році, зробила революцію в регенеративній медицині та моделюванні захворювань.[6]
  • Тканиноспецифічні (дорослі) стовбурові клітини: ці мультипотентні стовбурові клітини, які знаходяться в різних тканинах і органах по всьому тілу, відповідають за відновлення та регенерацію тканин. Приклади включають гемопоетичні стовбурові клітини в кістковому мозку, нервові стовбурові клітини в мозку та мезенхімальні стовбурові клітини в сполучних тканинах.
  • Фетальні стовбурові клітини: ці стовбурові клітини присутні в плодах, що розвиваються, і мають проміжні можливості диференціації між ембріональними та дорослими стовбуровими клітинами. У складі фетальних стовубрових клітин виділяють перинатальні екстраембріональні, які отримують із позазародкових органів (пуповини, амніону, плаценти) після пологів; серед них розрізняють гемопоетичні, мезенхімальні, епітеліальні та децидуальні стовбурові клітини.

Ембріональні стовбурові клітини

Ембріональні стовбурові клітини людини. Нагорі (А): недиференційовані. Унизу (В): Нейрони — дочірні клітини
Ембріональні стовбурові клітини миші із флюоресцентним маркером.

Ембріональні стовбурові клітинні лінії (ЕС клітинні лінії) — це культури клітин, що походять від тканин епібласту (внутрішньої клітинної маси бластоцисти). Бластоциста — це ранній ембріон (приблизно 4 — 5 день ембріону людини); містить від 50 до 150 клітин. ЕС клітини є плюрипотентними, вони дають початок усім трьом шарам ембріону: ектодермі, ентодермі та мезодермі. Іншими словами, вони можуть перетворитися на усі типи клітин дорослого організму (тобто понад 200 типів клітин) під дією необхідних стимулів (наприклад, факторів росту). ЕС клітини не можуть утворити екстра-ембріональні (позаембріональні) оболонки чи плаценту.

Без стимулів до диференціації ЕС клітини будуть продовжувати поділ in vitro; кожна дочірня клітина зостанеться плюрипотентною. Плюрипотенція ЕС клітин була перевірена як in vitro, так і in vivo. Тобто, ці клітини дійсно можна назвати стовбуровими клітинами.

Завдяки своїм здібностям до безмежного розвитку і плюрипотентності ембріональні стовбурові клітини є потенційним матеріалом для регенеративної медицини і заміщення тканин після поранень чи хвороб. Сьогодні немає жодної достовірної інформації щодо медичного використання ембріональних стовбурових клітин. Це не дивно, зважаючи на те, що багато країн увели мораторій як на дослідження ЕС клітин, так і на одержання нових ліній ЕС клітин.

Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини

Культура нейронів переднього мозку після 40 днів диференціації індукованих людських плюрипотентних стовбурових клітин (iPSCs). iPSCs від пацієнтки з сімейною формою хвороби Альцгеймера, мутація у гені PSEN1. TUJ-1-позитивні клітини експресують маркер (β3-tubulin) зрілих нейронів (червоний колір). GABA-позитивні клітини (зелений колір) експресують маркер GABA-ергічних нейронів - рецептор гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) A, альфа 1. Ядра клітин пофарбовані DAPI (синій колір).
Діаграма, що демонструє кілька методів, які використовуються для перепрограмування дорослих соматичних клітин до тотипотентності або плюрипотентності.

Індуковані плюрипотентні стовбурові клітини (іПСК, iPSC) — це революційний тип стовбурових клітин, який привернув значну увагу в галузі регенеративної медицини та досліджень. Ці клітини мають потенціал для вирішення деяких етичних і практичних проблем, пов’язаних з іншими типами стовбурових клітин, такими як ембріональні стовбурові клітини. іПСК унікальні тим, що вони штучно створені шляхом перепрограмування зрілих спеціалізованих клітин назад у плюрипотентний стан, подібний до ембріональних стовбурових клітин.[11]

У 2006 році Сін'я Яманака з колегами відкрили метод перепрограмування дорослих соматичних клітин у плюрипотентний стан шляхом введення певного набору факторів транскрипції. Ці фактори, відомі як фактори Яманаки, включають Oct4, Sox2, Klf4 і c-Myc.[6] За новаторську роботу Яманака та Джон Б. Гердон отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини у 2012 році.[5]

іПСК зазвичай генеруються за допомогою процесу, який називається клітинним перепрограмуванням. Це передбачає взяття невеликого зразка дорослих клітин, таких як фібробласти шкіри або клітини крові, і введення факторів Яманаки за допомогою вірусних векторів або інших методів доставки. Ці фактори активують гени, пов’язані з плюрипотентністю, ефективно скидаючи ідентичність клітини та перетворюючи її на іПСК. Отримані іПСК демонструють характеристики, подібні до ембріональних стовбурових клітин, включаючи здатність диференціюватися в різні типи клітин.

іПСК відкрили цілий світ можливостей у регенеративній медицині, моделюванні захворювань, відкритті ліків і персоналізованій медицині. Деякі з ключових застосувань іПСК включають:

  • Регенеративна медицина: іПСК мають потенціал для заміни пошкоджених або дисфункціональних тканин і органів.
  • Моделювання захворювань: іПСК можуть бути отримані від пацієнтів із певними генетичними розладами. Потім дослідники можуть диференціювати ці іПСК за типами уражених клітин, що дозволяє вивчати механізми захворювання та розробляти потенційні методи лікування.
  • Скринінг і розробка ліків: отримані з іПСК клітини служать цінними інструментами для перевірки безпеки та ефективності нових ліків. Вони можуть імітувати реакцію пацієнта на ліки, допомагаючи в розробці індивідуальних стратегій лікування.
  • Розуміння біології розвитку: іПСК дають уявлення про ранній розвиток людини, дозволяючи дослідникам вивчати формування різних типів клітин і тканин.

Стовбурові клітини дорослого організму

Стовбурові клітини дорослого організму — це недиференційовані клітини, що розповсюджені по всьому тілу. Вони розмножуються і заміщують клітини, що померли, та відновлюють пошкоджені тканини тіла. Ці клітини відносяться до соматичних (від грецького слова Σωματικóς, тобто тіло) стовбурових клітин; вони знаходяться у тілах як дітей, так і дорослих.

Основні дослідження стовбурових клітин дорослого організму пов'язані з визначенням їхньої здібності до необмеженого самовідтворення та їхнього потенціалу диференціюватися. Багато клітинних ліній, що звуться стовбуровими клітинами дорослого організму, краще було б визначити як клітини-попередники, бо вони мають обмежені здібності до дифференціювання.

Але все ж таки деякі мультипотентні чи навіть уніпотентні клітини-попередники у дорослому організмі можуть мати велике значення у регенеративній медицині. Уживання стовбурових клітин дорослого організму у дослідженнях та в медицині не викликає такі етичні питання, як уживання ембріональних стовбурових клітин. Одержання стовбурових клітин дорослого організму не пов'язане зі знищенням ембріону. На відміну від досліджень ембріональних стовбурових клітин, на дослідження стовбурових клітин дорослого організму виділяються значні кошти. Стовбурові клітини дорослого організму виділяють з тканин дорослих. Такі дослідження здебільшого проводилися із клітинами людини та модельних тварин — миші й пацюка.

Поділ стовбурових клітин

Огляд основних сигнальних шляхів в клітині, які, зокрема, впливають на диференціацію клітин.
Диференціація клітин із стовбурових (A) у прогеніторні (B) і врешті-решт у зрілі диференційовані клітини (C). 1 — симетричний поділ (мітоз), 2 — асиметричний поділ клітин, 3 — прогеніторний поділ, 4 — кінцевий поділ клітин, які виходять у G0 фазу клітинного циклу.

Для того, щоб самовідтворюватися і диференціюватись в інші типи клітин, стовбурові клітини розмножуються двома різними шляхами. Симетричний поділ, коли обидві дочірні клітини стовбурові, і асиметричний поділ, коли одна дочірня клітина стовбурова, а інша — клітина-попередник для інших типів клітин. Клітина-попередник має менше можливостей для самовідтворення, ніж стовбурова клітина. Клітина-попередник проходить декілька етапів поділу клітини перед тим, як остаточно диференціюватися у зрілу клітину. Цілком імовірно, що різниця на молекулярному рівні між симетричним та асиметричним поділом полягає у розподілі між дочірніми клітинами білкового рецептору, що знаходиться на цитоплазматичній мембрані. Проте цей механізм ще не достатньо досліджений.

Інша теорія полягає в тому, що стовбурові клітини залишаються недиференційованими завдяки зовнішнім сигналам у їхній особливій ніші. Коли стовбурові клітини залишають цю нішу або більше не отримують відповідного сигналу, вони починають диференціюватися. Роботи на дрозофілі довели, що існує спеціальний сигнал dpp, який стримує стовбурові клітини дрозофіли від диференціювання.[джерело?]

Також були вивчені сигнали, що стимулюють перепрограмування клітин до ембріонального виду. Ці сигнальні шляхи об'єднують декілька транскрипційних факторів, у тому числі й білок-онкоген c-Myc. Початкові дослідження показують, що трансформація мишачих клітин у поєднанні із сигналами, що стримують диференціацію, може повернути процес диференціації у зворотний бік і примусити зрілі клітини перетворитися знову на плюрипотентні. Але необхідність трансформувати ці клітини за допомогою білка-онкогену може стримати уживання цього методу у терапевтичних цілях.

Використання у медицині

Клінічні випробовування з використанням іПСК та ЕСК, станом на 2020 рік.[12]

Стовбурові клітини зробили революцію в галузі медицини, запропонувавши багатообіцяючі шляхи регенеративної терапії та лікування захворювань. Вони володіють унікальною здатністю диференціюватися в різні типи клітин, що робить їх безцінними для відновлення пошкоджених тканин і органів. Терапія на основі стовбурових клітин продемонструвала клінічний потенціал у лікуванні таких захворювань, як травми спинного мозку, серцево-судинні захворювання та дегенеративні розлади.

Станом на 2008 рік в Україні дозволено проведення клінічних випробувань (Наказ МОЗ України № 630 «Про проведення клінічних випробувань стовбурових клітин», 2008 р.[34]) з лікування наступних патологій із застосуванням стовбурових клітин: панкреонекроз, цироз печінки, гепатити, опікова хвороба, цукровий діабет II типу, розсіяний склероз, критична ішемія нижніх кінцівок. Першим, хто отримав право на проведення клінічних випробувань в галузі застосування стовбурових клітин в Україні, став Інститут клітинної терапії. За допомогою стовбурових клітин пуповинної крові вже успішно проведено лікування десятків пацієнтів з цими захворюваннями[35].

17 листопала 2018 відбулась перша в історії успішна пересадка нервових клітин, які були індуковані з iPS-клітин. Клітини були пересаджені пацієнту з хворобою Паркінсона.[36][37]

Див. також — Регенеративна медицина, Лікування стовбуровими клітинами, Епігенетичне перепрограмування, Органоїд.

Див. також

Додаткова література

Книги

Журнали

Статті

Примітки

  1. ↑ Liu, Gele; David, Brian T.; Trawczynski, Matthew; Fessler, Richard G. (1 лютого 2020). Advances in Pluripotent Stem Cells: History, Mechanisms, Technologies, and Applications. Stem Cell Reviews and Reports (англ.). Т. 16, № 1. с. 3—32. doi:10.1007/s12015-019-09935-x. ISSN 2629-3277. PMC 6987053. PMID 31760627. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  2. ↑ Till, J. E.; McCulloch, E. A. (1961). A Direct Measurement of the Radiation Sensitivity of Normal Mouse Bone Marrow Cells. Radiation Research. Т. 14, № 2. с. 213—222. doi:10.2307/3570892. ISSN 0033-7587. Процитовано 5 вересня 2023.
  3. ↑ Evans, M. J.; Kaufman, M. H. (1981-07). Establishment in culture of pluripotential cells from mouse embryos. Nature (англ.). Т. 292, № 5819. с. 154—156. doi:10.1038/292154a0. ISSN 1476-4687. Процитовано 5 вересня 2023.
  4. ↑ Thomson, James A.; Itskovitz-Eldor, Joseph; Shapiro, Sander S.; Waknitz, Michelle A.; Swiergiel, Jennifer J.; Marshall, Vivienne S.; Jones, Jeffrey M. (6 листопада 1998). Embryonic Stem Cell Lines Derived from Human Blastocysts. Science (англ.). Т. 282, № 5391. с. 1145—1147. doi:10.1126/science.282.5391.1145. ISSN 0036-8075. Процитовано 17 грудня 2023.
  5. ↑ а б The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2012. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 12 лютого 2023.
  6. ↑ а б в Takahashi, Kazutoshi; Yamanaka, Shinya (25 серпня 2006). Induction of Pluripotent Stem Cells from Mouse Embryonic and Adult Fibroblast Cultures by Defined Factors. Cell (English) . Т. 126, № 4. с. 663—676. doi:10.1016/j.cell.2006.07.024. ISSN 0092-8674. PMID 16904174. Процитовано 12 лютого 2023.
  7. ↑ Copelan, Edward A. (27 квітня 2006). Hematopoietic Stem-Cell Transplantation. New England Journal of Medicine (англ.). Т. 354, № 17. с. 1813—1826. doi:10.1056/NEJMra052638. ISSN 0028-4793. Процитовано 5 вересня 2023.
  8. ↑ Trounson, Alan; McDonald, Courtney (2015-07). Stem Cell Therapies in Clinical Trials: Progress and Challenges. Cell Stem Cell. Т. 17, № 1. с. 11—22. doi:10.1016/j.stem.2015.06.007. ISSN 1934-5909. Процитовано 5 вересня 2023.
  9. ↑ Zhao, Zixuan; Chen, Xinyi; Dowbaj, Anna M.; Sljukic, Aleksandra; Bratlie, Kaitlin; Lin, Luda; Fong, Eliza Li Shan; Balachander, Gowri Manohari; Chen, Zhaowei (1 грудня 2022). Organoids. Nature Reviews Methods Primers (англ.). Т. 2, № 1. с. 1—21. doi:10.1038/s43586-022-00174-y. ISSN 2662-8449. PMC 10270325. PMID 37325195. Процитовано 5 вересня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  10. ↑ O.Yu. Pototskaya, K.M. Shevchenko (05.05.2022). COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF HUMAN STEM CELLS. Morphologia (англ.). doi:10.26641/1997-9665.2022.2.6-21.
  11. ↑ Shi, Yanhong; Inoue, Haruhisa; Wu, Joseph C.; Yamanaka, Shinya (2017-02). Induced pluripotent stem cell technology: a decade of progress. Nature Reviews Drug Discovery (англ.). Т. 16, № 2. с. 115—130. doi:10.1038/nrd.2016.245. ISSN 1474-1784. Процитовано 5 вересня 2023.
  12. ↑ Яманака Сін'я (2020-10). Pluripotent Stem Cell-Based Cell Therapy — Promise and Challenges. Cell Stem Cell. Т. 27, № 4. с. 523—531. doi:10.1016/j.stem.2020.09.014. ISSN 1934-5909. Процитовано 17 грудня 2023.
  13. ↑ Gao, Liansheng; Peng, Yucong; Xu, Weilin; He, Pingyou; Li, Tao; Lu, Xiaoyang; Chen, Gao (5 листопада 2020). Progress in Stem Cell Therapy for Spinal Cord Injury. Stem Cells International (англ.). Т. 2020. с. e2853650. doi:10.1155/2020/2853650. ISSN 1687-966X. PMC 7661146. PMID 33204276. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  14. ↑ Huang, Liyi; Fu, Chenying; Xiong, Feng; He, Chengqi; Wei, Quan (1 січня 2021). Stem Cell Therapy for Spinal Cord Injury. Cell Transplantation (англ.). Т. 30. с. 096368972198926. doi:10.1177/0963689721989266. ISSN 0963-6897. PMC 7876757. PMID 33559479. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  15. ↑ Damianakis, Emmanouil I.; Benetos, Ioannis S.; Evangelopoulos, Dimitrios Stergios; Kotroni, Aikaterini; Vlamis, John; Pneumaticos, Spyridon G.; Damianakis, Emmanouil I.; Benetos, Ioannis S.; Evangelopoulos, Dimitrios Stergios (28 квітня 2022). Stem Cell Therapy for Spinal Cord Injury: A Review of Recent Clinical Trials. Cureus (англ.). Т. 14, № 4. doi:10.7759/cureus.24575. ISSN 2168-8184. PMC 9148387. PMID 35664388. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ Zeng, Chih-Wei (2023-01). Advancing Spinal Cord Injury Treatment through Stem Cell Therapy: A Comprehensive Review of Cell Types, Challenges, and Emerging Technologies in Regenerative Medicine. International Journal of Molecular Sciences (англ.). Т. 24, № 18. с. 14349. doi:10.3390/ijms241814349. ISSN 1422-0067. PMC 10532158. PMID 37762654. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  17. ↑ Inoue, Mitsuhiro; Yamaguchi, Ryo; He, Ching Chi Jimmy; Ikeda, Atsushi; Okano, Hideyuki; Kohyama, Jun (2023-03). Current status and prospects of regenerative medicine for spinal cord injury using human induced pluripotent stem cells: a review. Stem Cell Investigation. Т. 10. с. 6—6. doi:10.21037/sci-2022-037. PMC 10036917. PMID 36970397. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. ↑ Madonna, Rosalinda, ред. (2016). Stem Cells and Cardiac Regeneration. Stem Cell Biology and Regenerative Medicine (англ.). Cham: Springer Nature. doi:10.1007/978-3-319-25427-2. ISBN 978-3-319-25425-8.
  19. ↑ Klose, Kristin; Gossen, Manfred; Stamm, Christof (2019-01). Turning fibroblasts into cardiomyocytes: technological review of cardiac transdifferentiation strategies. The FASEB Journal (англ.). Т. 33, № 1. с. 49—70. doi:10.1096/fj.201800712R. ISSN 0892-6638. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  20. ↑ Pezhouman, Arash; Nguyen, Ngoc B.; Kay, Maryam; Kanjilal, Baishali; Noshadi, Iman; Ardehali, Reza (2023-09). Cardiac regeneration – Past advancements, current challenges, and future directions. Journal of Molecular and Cellular Cardiology. Т. 182. с. 75—85. doi:10.1016/j.yjmcc.2023.07.009. ISSN 0022-2828. Процитовано 10 жовтня 2023.
  21. ↑ Huang, Herman; Huang, Guo N.; Payumo, Alexander Y. (12 вересня 2023). Two decades of heart regeneration research: Cardiomyocyte proliferation and beyond. WIREs Mechanisms of Disease (англ.). doi:10.1002/wsbm.1629. ISSN 2692-9368. Процитовано 10 жовтня 2023.
  22. ↑ Yap, Lynn; Chong, Li Yen; Tan, Clarissa; Adusumalli, Swarnaseetha; Seow, Millie; Guo, Jing; Cai, Zuhua; Loo, Sze Jie; Lim, Eric (26 травня 2023). Pluripotent stem cell-derived committed cardiac progenitors remuscularize damaged ischemic hearts and improve their function in pigs. npj Regenerative Medicine (англ.). Т. 8, № 1. с. 1—16. doi:10.1038/s41536-023-00302-6. ISSN 2057-3995. Процитовано 10 жовтня 2023.
  23. ↑ Zeng, Xinlin; Qin, Hua (16 листопада 2022). Stem Cell Transplantation for Parkinson’s Disease: Current Challenges and Perspectives. Aging and disease (англ.). Т. 13, № 6. с. 1652—1663. doi:10.14336/AD.2022.0312. ISSN 2152-5250. PMC 9662280. PMID 36465172. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  24. ↑ Murayama, Masanori A. (2023). The past and present of therapeutic strategy for Alzheimer’s diseases: potential for stem cell therapy. Experimental Animals. Т. 72, № 3. с. 285—293. doi:10.1538/expanim.22-0164. PMC 10435354. PMID 36878603. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  25. ↑ Wang, Hongmin; Huber, Christa C.; Li, Xiao-Ping (2023-02). Mesenchymal and Neural Stem Cell-Derived Exosomes in Treating Alzheimer’s Disease. Bioengineering (англ.). Т. 10, № 2. с. 253. doi:10.3390/bioengineering10020253. ISSN 2306-5354. PMC 9952071. PMID 36829747. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  26. ↑ Berlet, Reed; Anthony, Stefan; Brooks, Beverly; Wang, Zhen-Jie; Sadanandan, Nadia; Shear, Alex; Cozene, Blaise; Gonzales-Portillo, Bella; Parsons, Blake (2021-09). Combination of Stem Cells and Rehabilitation Therapies for Ischemic Stroke. Biomolecules (англ.). Т. 11, № 9. с. 1316. doi:10.3390/biom11091316. ISSN 2218-273X. PMC 8468342. PMID 34572529. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  27. ↑ Zhang, Qi; Zeng, Yuting; Zheng, Shuqi; Chen, Ling; Liu, Haining; Chen, Hui; Zhang, Xiaofeng; Zou, Jihua; Zheng, Xiaoyan (2023). Research hotspots and frotiers of stem cells in stroke: A bibliometric analysis from 2004 to 2022. Frontiers in Pharmacology. Т. 14. doi:10.3389/fphar.2023.1111815. ISSN 1663-9812. PMC 10020355. PMID 36937837. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  28. ↑ Nie, Luwei; Yao, Dabao; Chen, Shiling; Wang, Jingyi; Pan, Chao; Wu, Dongcheng; Liu, Na; Tang, Zhouping (1 липня 2023). Directional induction of neural stem cells, a new therapy for neurodegenerative diseases and ischemic stroke. Cell Death Discovery (англ.). Т. 9, № 1. с. 1—22. doi:10.1038/s41420-023-01532-9. ISSN 2058-7716. PMC 10314944. PMID 37393356. Процитовано 10 жовтня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  29. ↑ Tronko, M.D.; Pushkarev, V.M.; Kovzun, O.I.; Sokolova, L.K.; Pushkarev, V.V. (30 вересня 2022). Мезенхімальні стовбурові клітини — головний ресурс клітинної терапії. Використання для лікування цукрового діабету. Ендокринологія (журнал). Т. 27, № 3. с. 214—235. doi:10.31793/1680-1466.2022.27-3.214. ISSN 2524-0439. Процитовано 17 грудня 2023.
  30. ↑ Maxwell, Kristina G.; Millman, Jeffrey R. (2021-04). Applications of iPSC-derived beta cells from patients with diabetes. Cell Reports Medicine. Т. 2, № 4. с. 100238. doi:10.1016/j.xcrm.2021.100238. ISSN 2666-3791. PMC 8080107. PMID 33948571. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  31. ↑ Tronko, M.D.; Pushkarev, V.M.; Kovzun, O.I.; Sokolova, L.K.; Pushkarev, V.V. (30 грудня 2022). Основні транскрипційні фактори, які беруть участь у функціонуванні стовбурових клітин. Особливості їх активації та експресії в β-клітинах підшлункової залози (Частина1). Ендокринологія (журнал). Т. 27, № 4. с. 325—340. doi:10.31793/1680-1466.2022.27-4.325. ISSN 2524-0439. Процитовано 17 грудня 2023.
  32. ↑ Fantuzzi, Federica; Toivonen, Sanna; Schiavo, Andrea Alex; Chae, Heeyoung; Tariq, Mohammad; Sawatani, Toshiaki; Pachera, Nathalie; Cai, Ying; Vinci, Chiara (2022). In depth functional characterization of human induced pluripotent stem cell-derived beta cells in vitro and in vivo. Frontiers in Cell and Developmental Biology. Т. 10. doi:10.3389/fcell.2022.967765. ISSN 2296-634X. PMC 9428245. PMID 36060810. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  33. ↑ Silva, Isaura Beatriz Borges; Kimura, Camila Harumi; Colantoni, Vitor Prado; Sogayar, Mari Cleide (15 липня 2022). Stem cells differentiation into insulin-producing cells (IPCs): recent advances and current challenges. Stem Cell Research & Therapy (англ.). Т. 13, № 1. doi:10.1186/s13287-022-02977-y. ISSN 1757-6512. PMC 9284809. PMID 35840987. Процитовано 17 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  34. ↑ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З 10.10.2007 N 630
  35. ↑ Стовбурові клітини та їх значення в сучасній медицині. hemafund.com (укр.). Процитовано 23 березня 2022.
  36. ↑ (рос.) ПЕРВАЯ В ИСТОРИИ ОПЕРАЦИЯ ПО ПЕРЕСАДКЕ НЕРВНЫХ КЛЕТОК, ВЫРАЩЕННЫХ ИЗ ИНДУЦИРОВАННЫХ СТВОЛОВЫХ КЛЕТОК [Архівовано 2019-05-11 у Wayback Machine.]
  37. ↑ (рос.)В Японии начались первые в мире клинические испытания лечения болезни Паркинсона, использующие стволовые клетки

Посилання


Клітина Це незавершена стаття з клітинної біології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Зародок Це незавершена стаття з біології розвитку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Index: pl ar de en es fr it arz nl ja pt ceb sv uk vi war zh ru af ast az bg zh-min-nan bn be ca cs cy da et el eo eu fa gl ko hi hr id he ka la lv lt hu mk ms min no nn ce uz kk ro simple sk sl sr sh fi ta tt th tg azb tr ur zh-yue hy my ace als am an hyw ban bjn map-bms ba be-tarask bcl bpy bar bs br cv nv eml hif fo fy ga gd gu hak ha hsb io ig ilo ia ie os is jv kn ht ku ckb ky mrj lb lij li lmo mai mg ml zh-classical mr xmf mzn cdo mn nap new ne frr oc mhr or as pa pnb ps pms nds crh qu sa sah sco sq scn si sd szl su sw tl shn te bug vec vo wa wuu yi yo diq bat-smg zu lad kbd ang smn ab roa-rup frp arc gn av ay bh bi bo bxr cbk-zam co za dag ary se pdc dv dsb myv ext fur gv gag inh ki glk gan guw xal haw rw kbp pam csb kw km kv koi kg gom ks gcr lo lbe ltg lez nia ln jbo lg mt mi tw mwl mdf mnw nqo fj nah na nds-nl nrm nov om pi pag pap pfl pcd krc kaa ksh rm rue sm sat sc trv stq nso sn cu so srn kab roa-tara tet tpi to chr tum tk tyv udm ug vep fiu-vro vls wo xh zea ty ak bm ch ny ee ff got iu ik kl mad cr pih ami pwn pnt dz rmy rn sg st tn ss ti din chy ts kcg ve
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Portal : Agama
Agama
Portal : Bahasa
Bahasa
Portal : Biografi
Biografi
Portal : Budaya
Budaya
Portal : Ekonomi
Ekonomi
Portal : Elektronika
Elektronika
Portal : Film
Film
Portal : Filsafat
Filsafat
Portal : Geografi
Geografi
Portal : Indonesia
Indonesia
Portal : Ilmu
Ilmu
Portal : Lingkungan
Lingkungan
Portal : Masyarakat
Masyarakat
Portal : Matematika
Matematika
Portal : Militer
Militer
Portal : Mitologi
Mitologi
Portal : Musik
Musik
Portal : Olahraga
Olahraga
Portal : Pendidikan
Pendidikan
Portal : Politik
Politik
Portal : Sastra
Sastra
Portal : Sejarah
Sejarah
Portal : Seni
Seni
Portal : Teknologi
Teknologi
Kembali kehalaman sebelumnya