Стрілець Іван Федорович

Стрілець Іван Федорович
Народився	1915(1915) село Степанівка, тепер Великобагачанського району Полтавської області
Помер	17 січня 1984(1984-01-17) Полтавська область
Національність	українець
Військове звання	майор
Партія	КПРС
Нагороди

Іван Федорович Стрілець (жовтень 1915(1915), село Степанівка, тепер Великобагачанського району Полтавської області — 17 січня 1984, Полтавська область) — український радянський діяч, 1-й секретар Чорнухинського, Оржицького, Гребінківського, Лохвицького райкомів КПУ Полтавської області. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.

Народився в бідній селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1937 році техніком-топографом в місті Петропавловську Північно-Казахстанської області Казахської РСР.

У 1937—1940 роках — у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1940 року — на відповідальній комсомольській роботі в Полтавській області: інструктор, 2-й секретар Полтавського обласного комітету ЛКСМУ.

З 1941 року — на політичній роботі у лавах Червоної (Радянської) армії, учасник німецько-радянської війни. Служив старшим інструктором із організаційно-партійної роботи політичного відділу 220-ї стрілецької дивізії 31-ї армії Західного фронту, заступником начальника із політичної частини хірургічного пересувного польового госпіталю № 481 31-ї армії 3-го Білоруського фронту.

Після демобілізації — на партійній роботі в Полтавській області. Закінчив партійну школу.

До 1948 року — 1-й секретар Чорнухинського районного комітету КП(б)У Полтавської області. З 1948 року — 1-й секретар Оржицького районного комітету КП(б)У Полтавської області. До 1958 року — 1-й секретар Гребінківського районного комітету КПУ Полтавської області.

У 1958—1962 роках — 1-й секретар Лохвицького районного комітету КПУ Полтавської області. У 1962—1965 роках — секретар партійного комітету Лохвицького виробничого колгоспно-радгоспного управління Полтавської області. У 1965—1970 роках — 1-й секретар Лохвицького районного комітету КПУ Полтавської області.

У 1970—1980 роках — голова радгоспу імені Мічуріна Лохвицького району Полтавської області.

З 1980 року — персональний пенсіонер союзного значення. Помер після тривалої хвороби.

• капітан
• майор

• орден Леніна (26.02.1958)
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948,)
• орден «Знак Пошани»
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (11.03.1945)
• орден Червоної Зірки (18.01.1944)
• медаль «За оборону Москви» (1944)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (18.10.1965)

• газета «Зоря Полтавщини» (Полтава) — лютий 1959 року.
• За місце під сонцем. Частина 7. Розділ 2 [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.