|
Стів Керр
Стівен Дуглас Керр (англ. Stephen Douglas Kerr; нар. 27 вересня 1965, Бейрут, Ліван) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиціях атакувального захисника і розігруючого захисника за низку команд НБА. Гравець національної збірної США. Згодом — баскетбольний тренер. З 2014 року працює головним тренером команди «Голден-Стейт Ворріорс». П'ятиразовий чемпіон НБА як гравець та чотириразовий — як тренер. Як тренер п'ять разів поспіль виходив до фіналу НБА з 2015 по 2019 рік. Олімпійський чемпіон Токіо як асистент головного тренера збірної США. Ігрова кар'єраНародившись у Бейруті у родині американського науковця,[1] починав грати у баскетбол у команді старшої школи Палісейдс Чартер (Лос-Анджелес, Каліфорнія). На університетському рівні грав за команду Арізона (1983—1988). Будучи на першому курсі, втратив батька, якого застрелив у Лівані ісламіст.[2] 1988 року був обраний у другому раунді драфту НБА під загальним 50-м номером командою «Фінікс Санз». Захищав кольори команди з Фінікса протягом одного сезону. З 1989 по 1992 рік грав у складі «Клівленд Кавальєрс». 1992 року перейшов до «Орландо Меджик», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри. Наступною командою в кар'єрі гравця була «Чикаго Буллз», за яку він відіграв 6 сезонів. За цей час став триразовим чемпіоном НБА. 1997 року також виграв конкурс триочкових кидків на зірковому вікенді. З 1999 по 2001 рік грав у складі «Сан-Антоніо Сперс», куди був обміняний на Чака Персона.[3] У складі команди з Сан-Антоніо знову став чемпіоном НБА 1999 року. 2001 року перейшов до «Портленд Трейл-Блейзерс», у складі якої провів наступний сезон своєї кар'єри. Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Сан-Антоніо Сперс», до складу якої він повернувся 2002 року і за яку відіграв один сезон. 2003 року вп'яте у кар'єрі став чемпіоном НБА. Статистика виступів
Регулярний сезон
Плей-оф
Після завершення кар'єри2003 року став баскетбольним коментатором на телеканалі TNT, де працював разом з уславленим Марвом Албертом. 2007 року був призначений генеральним менеджером «Фінікс Санс». За час своєї діяльності залучив до складу команди таких зірок як Шакіл О'Ніл, Бен Воллес, а також активно брав участь у перебудові команди. 15 червня 2010 року подав у відставку. 2010 року повернувся на телебачення як аналітик TNT. З 2011 року також коментував матчі NCAA. Тренерська робота _cropped.jpg) 2014 року став головним тренером команди «Голден-Стейт Ворріорс», замінивши на цій посаді Марка Джексона.[4] З першого ж сезону у тактиці команди застосував такі елементи як трикутна атака «Чикаго Буллз» Філа Джексона, простір та прискорення «Сан-Антоніо Сперс» Грегга Поповича та швидкий темп «Фінікс Санз» Елвіна Джентрі. Це допомогло команді виграти 67 матчів у сезоні, ставши 10-ю командою в історії НБА з більше ніж 60 перемогами у сезоні. У плей-оф почергово були обіграні «Нью-Орлінс Пеліканс», «Мемфіс Гріззліс» та «Х'юстон Рокетс». У фіналі НБА «Голден-Стейт» зустрівся з «Клівленд Кавальєрс», яких очолював також тренер-новачок Девід Блатт. Таким чином вперше в історії у фіналі НБА зустрілися два тренери-новачки, де перемогу святкував Керр, здобувши свій шостий титул загалом і перший як тренер.[5] Він також став першим тренером-новачком з часів Пета Райлі 1982 року, який виграв титул чемпіона НБА. Через два дні після завоювання трофею пішов на лікарняний на невизначений термін через проблеми зі спиною.[6] На час відсутності Керра, що складало половину сезону, команду очолював виконувач обов'язків головного тренера Люк Волтон. На січень 2016 року, коли Керр повернувся з лікування «Ворріорз» мали 39 перемог у 43 матчах.[7] Стів довів цю цифру до 73 перемог за сезон, що дозволило побити рекорд «Чикаго» сезону 1995—1996, у яких тоді було 72 перемоги.[8] Того сезону був названий тренером року НБА.[9] Вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» знову зустрівся з «Клівлендом», проте цього разу програв у серії з семи матчів. Наступного року втретє поспіль вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» вчергове зустрівся з «Клівлендом», святкувавши цього разу перемогу. Команда у плей-оф здобула 16 перемог при одній поразці, встановивши рекорд НБА. 2018 року знову вивів команду до фіналу НБА, де «Голден-Стейт» розгромив «Клівленд» у чотирьох матчах. Наступного сезону «Голден-Стейт» вп'яте поспіль дійшов до фіналу НБА. Ослаблена травмами Кевіна Дюранта, Клея Томпсона та Демаркуса Казінса, кожен з яких пропустив частину фінальної серії, команда програла «Торонто», лідером якої був Кавай Леонард. За підсуками сезону, Керр опинився на третій сходинці в історії «Голден-Стейт» у списку тренерів з найбільшою кількістю перемог, поступаючись лише Дону Нельсону та Едді Готтлібу. Наступні два сезони, через постійні травми лідерів команди, «Ворріорз» не потрапляли до плей-оф. У сезоні 2021—2022 команда вже дійшла до фіналу НБА, де переграла «Бостон», завоювавши для Керра четвертий тренерський титул та дев'ятий загалом. Тренерська статистика
Особисте життяОдружений з Маргот Керр, з якою зустрічався ще з колледжу. У подружжя трьоє дітей — Нік, Медді та Метью.[10] Керр — критик Дональда Трампа ще з часів його президентської кампанії. Він порівнював виступи Трампа з Шоу Джеррі Спрінгера, підкрелюючи його грубість та образи жінок та національних меншин. На наступних виборах публічно підтримав Джо Байдена. Примітки
Посилання
Information related to Стів Керр |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
