Сульфіди

Сульфі́ди — солі сульфідної кислоти.

За розчинністю всі сульфіди поділяють на три групи:

1. розчинні у воді (сульфіди лужних і лужноземельних металів),
2. нерозчинні у воді, але легко розчинні в кислотах (сульфіди заліза, цинку, мангану й ін.),
3. нерозчинні не тільки у воді, але і в кислотах (сульфіди міді, свинцю, ртуті тощо).

Різною розчинністю сульфідів користуються в аналітичній хімії для розділення катіонів різних металів за допомогою сірководню. Так, якщо на слабокислий розчин солей, що містять катіони Ca²⁺, Zn²⁺ і Cu²⁺, подіяти сірководнем, то в осад виділиться сульфід міді CuS↓, а перші два катіони залишаться в розчині. Якщо до розчину додати гідроксиду амонію до слаболужного середовища і знову пропустити сірководень, то в осад виділиться сульфід цинку^[en]:

• ZnCl₂ + H₂S = ZnS↓ + 2HCl

При цьому кислота, що утворюється внаслідок реакції, нейтралізується надлишком лугу. Таким чином, усі три катіони можна відділити один від одного.

Неорганічні сульфіди — сполуки сірки з металами, а також більш електропозитивними ніж сірка неметалами. Загальна формула сульфідів — M₂S_n, гідросульфідів — M₂(HS)_n, де М — електропозитивний елемент, n — ступінь його окиснення. Сульфіди можна розглядати як похідні сірчистого водню H₂S, або, рідше, високосірчистих воднів, особливо H₂S₂. Ряд елементів утворює полісульфіди.

Див. органічні сульфіди

Це сполуки із загальною формулою RSR', де R і R' — органічні радикали. Зустрічаються в нафтах.

Сполуки R–[S]_n–R з ланцюгом атомів S (n = 2) i R ≠ H.

• Оксисульфіди
• Природні сульфіди
• Сульфідні руди
• Арсенсульфіди

• Деркач Ф. А. Хімія. — Львів : Львівський університет, 1968. — 312 с.