Супутникова антена

Супу́тникова антена, розм. супутникова тарілка — комплект обладнання для прийому або передачі сигналів з або на штучний супутник. Включає дзеркало або рефлектор, один або декілька конвертерів, штангу для кріплення конвертера, мультифід (для позиціювання та кріплення 2-го та наступних конверторів), стійку або кронштейн та вузол кріплення (підвіску). Може також включати контррефлектор (допоміжне дзеркало), мотопідвіс, перемикач або комутатор DiSEqC (для двох або більше конвертерів).

За конструкцією і геометрією поверхні рефлектора антени діляться на параболічні і тороїдальні. Параболічні антени діляться на прямофокусні та офсетні.

Найпоширеніші серед населення параболічні офсетні антени.

Чим більший розмір антени (дзеркала), тим більш стійкий сигнал можна отримати з супутника, тим більший запас стійкості при несприятливих погодних умовах (дощ, сніг, туман, хмари).

В бортових системах космічних апаратів можуть використовуватися фазовані або цифрові антенні решітки^[1][2]

• Супутниковий інтернет

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Satellite dishes (residential)

• Бителева А. Антенны для телевизионного приема в СВЧ диапазоне//Теле-Спутник — 4(42) Апрель 1999 г.

Це незавершена стаття про телебачення. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.