|
Сфумато Сфума́то (італ. sfumato — затушований, буквально — той, що зникає, як дим) — у живописі техніка пом'якшення контурів фігур і предметів, яке дозволяє зобразити повітря, що огортає їх. Техніку сфумато розробив Леонардо да Вінчі в теорії і художній практиці. ВиконанняСфумато використовується в олійному живописі, де кольори або тони змішуються таким тонким чином, що вони переливаються один в одного без помітних переходів. Леонардо да Вінчі описав сфумато як змішування кольорів «без ліній і рамок, на манер диму»[1]. Зазвичай для сфумато художники вдаються до використання кількох напівпрозорих глазурей з переходом від темного до світлого кольору[1]. Це робиться за допомогою техніки сухого пензля або обережного розмазування чи змішування фарб пальцем, ганчіркою чи пензлем[2]. Сфумато може поєднуватися з різким краєм об'єкта, який відокремлює його від фону[3]. У фотографії та кінозйомці приблизним аналогом сфумато є м'який фокус[2]. ІсторіяВідомими виконавцями техніки сфумато були художники епохи Відродження: Леонардо да Вінчі (картини «Мадонна в скелях» і портрет Мони Лізи), Фра Бартоломео, Джорджоне («Портрет молодого чоловіка»), Корреджо («Поклоніння пастухів»), Рафаель («Портрет Біндо Альтовіті»), Федеріко Бароччі та інші[1][4]. Техніка використовувалася для зображення рис обличчя та атмосферних ефектів[5]. Примітки
Література
|
